РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕРЦЕПЦІЇ КЕРІВНИКІВ
СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКІЛИ
2.1. Методика вивчення соціальної перцепції керівників середніх
загальноосвітніх шкіл
У численних дослідженнях [9; 26; 49; 60; 67; 80; 94; 123; 128] вказується на
проблеми вивчення соціально-перцептивних процесів, обумовлені неможливістю
перевірки точності, глибини, диференційованості та інших характеристик
соціальної перцепції (див. 1.3) шляхом прямого зіставлення з даними об’єктивних
методик.
Ми слідом за Г.Андрєєвою, О.Донцовим, А.Харашем [9; 129; 167] вважаємо за
можливе розв’язати цю проблему, виходячи з принципу діяльності в аналізі
феноменів соціальної перцепції.
Дійсно, пізнання людьми один одного передбачає не тільки безпосереднє
сприймання іншого, але й опосередковане сприймання через його діяльність або
діяльність його групи, тобто, спільну діяльність, коли предмет діяльності для
кожного її учасника має особистісний смисл. Більше того, соціально-перцептивні
процеси є невід’ємною складовою спільної діяльності, що обумовлено фактом її
спільності.
При цьому в процесі спільної діяльності соціально-перцептивні процеси набувають
певної специфіки, оскільки тут відбувається не лише відображення особливостей
партнерів як особистостей, скільки їхня здатність визначити, як ці особливості
(характер), вміння (здібності) виявляються в конкретній ситуації спільної
діяльності. Наші знання про партнера по спілкуванню не завжди відповідають
адекватному розумінню його як особистості. Це зумовлено і тим, що наявні знання
використовуються не в тій формі і не в тому обсязі, в якому вони зберігаються,
а у перетвореному вигляді. Характер же перетворень знань визначається, в першу
чергу, цілями і завданнями діяльності.
Тому в процесі організації вивчення рівня розвитку соціальної перцепції
керівників загальноосвітніх шкіл слід керуватися також принципом розвитку, який
обумовлює закономірну зміну соціально-перцептивних процесів у часі, яка
виражається в їх кількісних, якісних і структурних перетвореннях, що
відбуваються під впливом спільної діяльності.
Важливим методичним принципом вивчення перцептивних процесів є також
рефлексометричний принцип, або принцип так званої “предиктивної емпатії” [140],
за яким завдання дослідження рівня соціальної перцепції керівника школи полягає
у як можливо більш точному відтворенні реакції підлеглого на певний стимул.
Реалізація цього принципу полягає у передбаченні керівником-суб’єктом
соціальної перцепції оцінок підлеглих під час процедур оцінювання (вибору,
ранжування) підлеглим певних об’єктів сприймання за допомогою певних стимулів
(в якості останніх можуть, наприклад, виступати питання з особистісних
опитувальників).
Враховуючи маргінальність позиції керівника середньої загальноосвітньої школи,
зумовлену різними еспектаціями вищих керівників і підлеглих по відношенню до
керівника, емпіричним референтом рівня розвитку соціальної перцепції керівника
в цілому є ставлення до нього підлеглих і вищих керівників. Адже керівник є
об’єктом і суб’єктом соціальної перцепції одночасно. Будуючи взаємодію з
іншими, він має враховувати не тільки свої потреби, мотиви, установки, але й
інших людей. Це обумовлює необхідність дотримання принципу вивчення
перцептивних аспектів в системі керівництва і підлеглості, що передбачає
дослідження особливостей:
1) сприймання керівника керівництвом вищого рівня;
2) сприймання керівника підлеглими;
3) сприймання самим керівником соціального оточення.
Виходячи із зазначених положень, ми розробили методику дослідження рівня
соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл. Усього в
емпіричному дослідженні взяли участь керівники середніх загальноосвітніх шкіл
України в кількості 128 осіб, з яких 56 чоловіків і 72 жінки.
Ми залучали людей до дослідження, спираючись, насамперед, на їх пізнавальні
мотиви (прагнення керівників одержувати об’єктивну оцінку своїх здібностей,
адекватно сприймати себе та інших). Практика довела, що цей тип мотивації є
достатньо дієвим, щоби забезпечити необхідну ступінь включеності досліджуваних
у виконання запропонованих завдань. Крім того, проведення досліджень спонукало
деякі педагогічні колективи (5 шкіл) включитися в дослідницьку роботу з учнями,
вчителями та батьками.
Ми розуміли, що дослідження реальних груп веде до перенесення уваги з проблеми
формування першого враження про іншого до проблеми функціонування уявлень, що
вже склалися про своїх колег по спільній діяльності (стійкі “образи”), тому і
вивчали регулятивні функції системи образів інших, розглядаючи когнітивні
системи як орієнтувальну основу побудови системи поведінкових актів в груповому
контексті. Ми дослідили також динаміку соціально-перцептивних характеристик (за
3 роки) керівників після їх поділу на дві групи: експериментальну та контрольну
(див. 3.1). Таким чином, ми прагнули одержати цілісну картину формування
образів підлеглих та пов’язати дослідження соціальної перцепції з дослідженням
характеристик внутрігрупової та міжгрупової взаємодії, а також вивчити
можливості оптимізації соціальної перцепції керівників середніх
загальноосвітніх шкіл.
Ми ставили за мету, щоб методики і процедури дослідження були максимально
практичними і цікавими для досліджуваних, нескладними для респондентів,
простими і зрозумілими у застосуванні, а також, короткими. Методики мали бути
пов’язані з діями та операціями, які характеризують управлінський процес, що
грунтується на тісній взаємодії з іншими людьми. Прикладні завдання вимагали
такої методики, яка б дала змогу з’ясувати коло перцептивних якостей
- Киев+380960830922