РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ БОТАНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ФЛОРИ ПІВНІЧНОГО ПРИСИВАШШЯ
Степові та галофільні території Північного Присивашшя відіграють важливу
екологічну роль у формуванні рослинних угруповань, розвиток яких відбувається в
умовах надмірного засолення та різкого дефіциту вологи у літній період. У
ботанічних дослідженнях виділяються наступні етапи.
Перші відомості про флору Присивашшя, загально-пізнавального характеру
з’явились наприкінці XVIII ст. [190, 225, 230]. Автори у своїх працях наводили
списки видів рослин, характерні для певних місцезростань. Подальші ботанічні
дослідження проводять А.А. Яната [220], Й.К. Пачоський [138, 139]. А.А. Яната
подав списки видів (з вказівкою стадії цвітіння та трапляння) для каштанових
суглинистих ґрунтів, степових ділянок, степових балок, берегів моря біля
Генічеська та Сиваша. Всього в своїй роботі для території Північного Присивашшя
автор наводить 150 видів рослин, з яких 13 видів (Carduus acanthoides L.,
Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Sonchus asper (L.) Hill, Suaeda salsa (L.) Pall.,
Euphorbia agraria M.Bieb. та ін.) в інших публікаціях відсутні. Й.К. Пачоський
наводив списки видів з зауваженнями по таксономії та вказівкою місцезростань.
Всього автором наведено 64 види, з них іншими авторами не вказані Silene
multiflora (Waldst. & Kit.) Pers., Trifolium pratense L., Polygonum bellardii
All. s.str.
Подальші еколого-ценотичні та геоботанічні дослідження в першій половині XX
століття, провели: М.І. Котов [69-79], М.І. Котов і Ф.Я. Попович, М.І. Котов та
О.В. Прянішніков [80, 81]; Ф.Ю. Левіна [87-89], Ф.Ю. Левіна та М.С. Шалит [90];
Ю.Д. Клеопов [62], О.В. Прянішніков [147], Ф.Я. Попович [142-146] та Г.І. Білик
[12].
Так М.І. Котов в своїх роботах розглянув еколого-ценотичні особливості
солонців, стовпчастих солонців, солончаків, солончакових луків, намивних кіс й
степових ділянок полинового степу. Він виділив плакорні ділянки, степові
зниження, засмічені місця, пасовища, сади, залізничні насипи, економії та
населені пункти. Списки автора включають 264 види рослин, у тому числі не
згадувані Viola arvensis Murray, Linaria genistifolia (L.) Mill., Batrachium
aquatile (L.) Dumort., Goniolinom besserianum (Schult.) Kusn., Gagea bohemica
(Zauschn.) Schult. & Schult.f., Astragalus varius S.G.Gmel., A. pallescens
M.Bieb., Stellaria graminea L., Dianthus marschallii Schischk. та ін. Ю.Д.
Клеопов присвятив свою роботу розгляду флористичних новинок Присивашшя.
Причиною інтенсивного видоутворення в регіоні на його думку є “...климатическая
сухость района” [62]. Подальші роботи були направлені на виробничу оцінку
придатності рослинних ресурсів для практичного використання [137]. Розроблялися
питання, пов’язані з меліорацією подових та солонцевих ділянок Присивашшя.
Ф.Ю. Левіна в своїх роботах описувала рослинність подів, мокрих солончаків,
деградованих солончаків, засолених луговинок, лучних солончаків, перелогів,
степових схилів та степових толок. Всього автором наведено 214 видів рослин, з
яких інші автори не згадували Ranunculus sceleratus L., Poa pratensis L.,
Plantago arenaria Waldst. & Kit., Thymus marschallianus Willd., Rorippa
brachycarpa (C.A.Mey.) Hayek, R. austriaca (Crantz) Besser, Butomus umbellatus
L., Eryngium planum L., Astrodaucus orientalis (L.) Drude та ін. В роботі Ф.Ю.
Левіної і М.С. Шалита [90] авторами виділено і детально описано рослинність
відповідно до рельєфу на островах Чурюк і Чурюк-Тюб: полиновий степ,
солонцево-солончаковий комплекс (знижені місця), солончакова рослинність
галофітів на узбережжях та мокрих солончаках, степова рослинність. Опубліковано
також флористичні списки з островів з урахуванням робіт Й.К. Пачоського,
вказані місцезростання кожного виду та приуроченість до типів рослинності.
Всього списки містять 149 видів рослин, з яких вперше подано Achillea micrantha
Willd., Centaurea scabiosa L., Onopordum acanthium L., Tragopogon podolicus
(DC.) Artemcz., Agrostemma githago L., Consolida orientalis (J.Gay ex Gren. &
Godr.) Schroedinger, Galium campanulatum Vill. Г.І. Білик [12] вивчав
екологічні ряди галофільних фітоценозів приморської смуги.
В другій половині XX століття вивчення флори та рослинності територій
Північного Присивашшя продовжується М.С. Шалитом [210, 211], Г.І. Біликом [10,
13], М.І. Котовим та Ф.Я. Поповичем [80] та Н.П. Лоскот [91-93]. М.С. Шалит в
своїх роботах заперечував існування полинових степів і висловив думку про те,
що утворення полинових степів з Artemisia taurica Willd. є наслідком
багаторічного випасання худоби та перелогової системи землеробства. Замість
зони полинових степів він пропонував встановити три природних райони:
1. Район галофільної і ксерофільної рослинності солончаків і
солончаково-солонцюватих комплексів Надсивашшя та берегів солоних озер;
2. Район злакових солонцевих і солонцюватих комплексних степів Надсивашшя;
3. Район типчаково-ковилових степів на каштанових ґрунтах у комплексі з
солонцюватими.
М.І. Котов у рецензії на цю статтю висловив думку, що походження
солонцево-солончакового комплексу було пов’язано з роздуванням пухких
солончаків, які на кінцевому етапі заросли Artemisia taurica. Н.П. Лоскот
вивчала флору та рослинність Присивашшя, але більш детально флору та
рослинність острова Чурюк. Всього вона вказувала 276 видів рослин, з яких
іншими авторами не наводяться Allium paniculatum L., Aegonychon
purpureocaeruleum (L.) Holub, Centaurea aemulans Klokov, Galatella biflora (L.)
Nees, G. dracunculoides (Lam.) Nees, Scorzonera mollis M.Bieb., Cerastium
ucrainicum Pacz. ex Klokov, Dianthus pallidiflorus Ser., Euphorbia s
- Киев+380960830922