РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, МЕТОДИ ЇХ ОБСТЕЖЕННЯ І ВЕРИФІКАЦІЯ ДІАГНОЗУ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Для реалізації поставленої мети та завдань проведено ретроспективний та проспективний аналіз результатів обстеження та лікування 252 хворих на цукровий діабет, ускладнений некротично-запальним ураженням стопи, (168 хворих на цукровий діабет II типу і 84 хворих - І типу) у відділеннях ендокринної, судинної хірургії і І-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні за період від січня 1998 по травень 2002 року. Методом опитування з'ясовували скарги хворих, тривалість захворювання до поступлення в стаціонар, наявність ускладнень, характер антидіабетичної терапії, безпосередні причини розвитку некротично-запального ураження стопи, тривалість періоду до госпіталізації від початку розвитку некротично-запального ураження стопи.
2.1.1. Середній вік хворих та середня тривалість цукрового діабету.
Середній вік хворих та середня тривалість цукрового діабету до виникнення некротично-запального ураження стопи представлені у табл.2.1 та рис. 2.1.1.
Таблиця 2.1
Середній вік хворих та середня тривалість цукрового діабету
до виникнення некротично-запального ураження стопи
ПоказникВеличина показника в групахРазом ЦД І типуЦД ІІ типуабс.%Кількість хворих:84168252100,0- чоловіки598514457,1- жінки258310842,9Середній вік, роки49,9±1,167,4±0,661,7 ± 0,6Середня тривалість ЦД, роки19,4±0,813,2±0,618,2 ± 0,4
Рис. 2.1.1 Середня тривалість цукрового діабету до виникнення некротично-запального ураження стопи
За показниками табл. 2.1 та рис. 2.1.1 у хворих на цукровий діабет І типу, які з початку захворювання постійно отримували інсулін, некротично-запальне ураження стопи виникло значно пізніше (через 19,4±0,8 років після початку захворювання), ніж у хворих на цукровий діабет ІІ типу, які не отримували інсулінотерапії (через 13,2±0,6 років). Хворі на цукровий діабет ІІ типу були старшими за віком (67,4±0,6 років), ніж хворі на цукровий діабет І типу (49,9±1,1 років).
2.1.2. Характер антидіабетичної терапії хворих на цукровий діабет ІІ типу на до госпітальному етапі.
Слід зауважити, що анамнестично симптоми діабету (спрага, сухість, поліурія) хворі відмічали протягом декількох років, але лише розвиток некротично-запального ураження стопи став приводом для діагностики цукрового діабету.
На до госпітальному етапі всі хворі з цукровим діабетом І типу приймали пролонгований інсулін або в комбінації його із простим інсуліном. Переважна більшість хворих на цукровий діабет ІІ типу приймала пероральні гіпоклікемізуючі засоби (в основному, манініл) більше 10 років, що було недоцільним, оскільки чутливість до похідних сульфанілсечовини втрачається через 5-10 років від початку захворювання [22 - 25, 110]. В таких випадках рекомендується інсулінотерапія. Деякі хворі отримували завищені дози інсуліну (понад 50 од.), що могло бути причиною рикошетної гіперглікемії, яка не стабілізувала, а навпаки - погіршувала перебіг діабету.
Характер антидіабетичної терапії хворих на цукровий діабет ІІ типу, ускладненого некротично-запальним ураженням стопи до госпіталізації, представлений у табл. 2.2 і на рис. 2.1.2
Таблиця 2.2
Характер антидіабетичної терапії хворих на цукровий діабет ІІ типу
ПоказникРазомабс.%ЦД, вперше виявлений при госпіталізації2313,7ЦД, не лікований148,3Пероральна терапія ЦД:
- нерегулярна
- постійна > 10 р.
21
86
12,5
51,2Інсулінотерапія:
- завищена доза > 50 ОД/добу
24
14,3
Рис. 2.1.2 Характер антидіабетичної терапії хворих на цукровий діабет ІІ типу
Переважна більшість серед 168 хворих на цукровий діабет ІІ типу, госпіталізованих у хірургічні відділеня ЛОКЛ з некротично-запальним ураженням стопи, раніше не проводила раціональну терапію цукрового діабету. У 23 (13,7%) хворих цукровий діабет вперше виявили при госпіталізації у ЛОКЛ. Поряд з повною необізнаністю про необхідність дотримання раціональної дієти, фізичної активності, догляду за стопами, 14 (8,3%) хворих знали про захворювання на цукровий діабет, але не вживали протидіабетичних засобів; нерегулярно вживали пероральні гіпоглікемізуючі препарати - 21 (12,5%) хворих; постійно, але вже більше 10 років вживали пероральні гіпоглікемізуючі препарати - 86 (51,2%) хворих; отримували завищену дозу пролонгованого інсуліну або в комбінації його із простим інсуліном - 24 (14,3%) хворих. Неадекватне лікування хворих на цукровий діабет ІІ типу сприяло швидкому розвитку у них некротично-запального ураження стопи та більш агресивному перебігу захворювання.
2.1.3. Ранні та пізні ускладнення цукрового діабету.
Встановлено значну частоту ранніх та пізніх ускладнень цукрового діабету. Для хворих на цукровий діабет І типу: ретинопатія у 27,4% хворих; нефропатія у 66,7% хворих; анемія у 39,3% хворих; ІХС у 23,8% хворих; інфаркт міокарда у 2,4% хворих; інсульт головного мозку - не спостерігався. Для хворих на цукровий діабет ІІ типу: ретинопатія у 17,3% хворих; нефропатія у 76,2% хворих; анемія у 35,7% хворих; ІХС у 28,0% хворих; інфаркт міокарда у 14,3% хворих; інсульт головного мозку у 7,1% хворих (рис. 2.1.3., табл. 2.3).
Рис. 2.1.3 Ранні та пізні ускладнення, які виникли у хворих на цукровий діабет
Таблиця 2.3
Ранні та пізні ускладнення, які виникли у хворих на цукровий діабет
Ранні та пізні ускладнення ЦД Частота виявлення в групахРазом ЦД І типу (n=84)ЦД ІІ типу (n=168)абс.% абс.%абс.%Ретинопатія2327,42917,35220,6Нефропатія5666,712876,218473,0Анемія3339,36035,79336,9ІХС2023,84728,06726,6Інфаркт міокарда22,424 (13)14,32610,3Інсульт головного мозку--12 (2)7,1124,8
Примітка: (2), (13) - означає "серед них повторний"; частоту клінічних ознак визначали на час першої госпіталізації 252 хворих.
З представленої таблиці 2.3 і рис. 2.1.3 видно, що