Розділ 2
Основні методологічні засади створення та існування мережі мистецьких навчальних закладів в сучасній Україні: втілення актуальних культуротворчих процесів
Система мистецької освіти, основні етапи становлення якої ми розглянули в першому розділі дослідження, була невід'ємною частиною загальної системи освіти в Радянському Союзі і Україні як союзній республіці. Її становлення хронологічно починалося зі створення системи музичної освіти, основні принципи організації і змісту якої були екстрапольовані на організацію професійного навчання художнього, театрального (хореографічного) напрямів [22; ; 23; 24; 51; 53].
В першому розділі ми зазначили, що спільною для всіх мистецьких напрямків моделлю навчання в цій системі було і залишалося виховання почуттів, через які людина має можливість отримати знання про світ, вміння філософського тлумачення й аналізу явищ і подій. Узагальнюючи досвід виховання творчих особистостей не одного покоління митців, ця модель, синтезуючи мистецтво і науку, довгий час забезпечувала формування інтелектуально і емоційно розвиненої особистості незалежно від економічних і політичних пріоритетів [70,40-43].
Розглядаючи механізм формування такої соціально активної особистості, виховання її почуттів у системі підготовки мистецьких кадрів, в цьому розділі зосередимо увагу на принципах організації навчально-виховного процесу в мистецьких навчальних закладах, які забезпечували базову основу професій артиста-музиканта, хореографа, актора, художника тощо.
Найбільш повно переваги застосування цих принципів спостерігаємо в роботі навчальних закладів системи музичної освіти.
Як зазначає музикознавець і піаніст Л.А.Баренбойм, розглядаючи систему музичної освіти, перевагами підготовки музикантів у спеціалізованих навчальних закладах є: "...1)можливість поєднувати заняття зі спеціальності з вивченням додаткових музичних дисциплін (сольфеджіо, гармонія, аналіз форм, історія музики, обов'язкове для всіх фортепіано та ін.), а також з практичним музикуванням в оркестрі, ансамблі, хорі, а інколи в опері; 2) стимулююча роль окремих яскравих прикладів та змагання в процесі занять в колективі; 3) значна доступність музичної освіти для відносно широкого кола людей" [81,770]. З цим не можна не погодитись з огляду на успіхи музикантів, що пройшли підготовку в навчальних закладах цієї системи. Далі Л.А.Баренбойм відзначає: "Як і раніше, в розвитку музичної освіти виключно важливу роль відігравали школи майстерності на чолі з визначними викладачами або музикантами-митцями" [там само ].
Ці ж принципи функціонують і в системі організації підготовки художників, акторів, представників інших мистецьких спеціальностей. В цьому розділі розглянемо складові системи мистецької освіти через вивчення принципів організації навчання у кожному з її напрямів: музичному, художньому, театральному та інших.
Крім того, окремі елементи цієї системи побудовані за вертикальним і горизонтальним принципами, де вертикаль - рівні освіти, що надаються цими навчальними закладами, а горизонталь - зміст та організація цього навчання. Дослідження вертикально-горизонтальних зв'язків уявляється нам доцільним для виявлення однопорядкових елементів системи навчання різних груп навчальних закладів. Причому, горизонтальні зв'язки ми розглядаємо окремо в кожному системному рівні: початковому - середньому - вищому (за нашою класифікацією).
Розгляд складових моделі виховання особистості з кожного напряму системи мистецької освіти та змісту навчання в її закладах в кінці ХХ століття допоможе, на нашу думку, визначити роль системи мистецької освіти в Україні і її вплив на розвиток соціально-культурної сфери держави в цілому.
2.1. Роль і місце позашкільних навчальних закладів та середніх спеціальних загальноосвітніх шкіл у системі функціонування мистецької освіти, формуванні творчої особистості
Вся система мистецької освіти в Україні ґрунтувалася на початковій академічній підготовці майбутнього митця в позашкільних та спеціалізованих загальноосвітніх мистецьких закладах. В них засвоювалися ґрунтовні знання власної культурної спадщини, закладалися основи розвитку світовідчуття дитини та формувалася її життєва позиція - позиція митця.
Розглянемо технологію організації початковими мистецькими навчальними закладами виконання зазначених вище завдань, що ставилися перед системою мистецької освіти.
Ми вважаємо, що до мистецьких навчальних закладів початкової професійної освіти входили два типи:
1) дитячі школи естетичного виховання - дитячі музичні, художні, хореографічні школи, дитячі школи мистецтв (ці школи, як правило, об'єднували під одним дахом невеликі за контингентом дитячі музичні, художні та хореографічні школи), які мали статус позашкільних навчальних закладів, з 5-7 річним строком навчання;
2) середні спеціальні загальноосвітні школи-інтернати - музичні і художня, які мали статус загальноосвітнього навчального закладу з 11-ти річним строком навчання та 4-9 класи Київського хореографічного училища, які, крім професійної підготовки, давали неповну загальну середню освіту.
Спрямування початкової професійної мистецької освіти на масове естетичне виховання молоді, виховання духовної культури населення та екстенсивний шлях розвитку мистецьких навчальних закладів у 80-х на початку 90-х років стали підставою для прогнозування у недалекому майбутньому вирішення проблеми естетичного виховання молоді всієї країни.
За статистичними архівними даними Мінкультури України на початку 60-х років в Україні існувало 223 дитячі музичні школи (49 тис. учнів), на початку 70-х років - більше 500 шкіл, то вже в 1972 році естетичне виховання дітей шкільного віку здійснювали 736 музичних, художніх шкіл (160 тис. учнів), а в кінці 80-х років (у 1989 році) мережа шкіл естетичного виховання (музичних, художніх, хореографічних, хорових, шкіл мистецтв) становила 1500 одиниць, в яких навчалося 360 т