РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Вибір напрямку досліджень
Відповідно до мети і завдань даної роботи були вибрані наступні напрямки досліджень:
а) дослідження системи гемостазу для діагностики спадкового дефіциту факторів зсідання крові;
б) дослідження інгібіторів зсідання крові у хворих залежно від проведення замісної трансфузійної терапії;
в) імунологічні дослідження для з'ясування характеру імунодефіциту та автоімунних проявів;
г) дослідження вірусних маркерів у хворих залежно від інтенсивності замісної трансфузійної терапії.
2.2.Матеріал дослідження та загальна характеристика хворих
Об'єктом дослідження були 305 хворих, віком від 10 до 77 років, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічної допомоги хворим на гемофілію на базі 5 комунальної клінічної лікарні м.Львова або спостерігалися в диспансерно-методичному відділенні гемофілії та коагулопатій Львівського Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН України (м. Львів) впродовж 1991- 2002 років.
Розподіл хворих за діагнозами, віком і статтю представлений в табл.2.1.
На основі досліджень гемостазу в 244 хворих діагностовано дефіцит фактора VIII (гемофілія А), у 31 - дефіцит фактора IX (гемофілія В), 30 - дефіцит фактора Віллебранда (хвороба Віллебранда).
Контрольна група складалася із 30 здорових осіб середнього віку та різної статі (донорів крові Львівської ОСПК) .
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за діагнозом, віком і статтю
ДіагнозСтатьВік (років)Всього10-1920-2930-3940-4950-69Гемофілія Ачол.8593252615244Гемофілія Вчол.141061-31Хворобачол.4411111Віллебрандажін.981-119
57 хворих було обстежено у плановому порядку в період відсутності геморагічних ускладнень, решта, 248 хворих поступала в клініку з різноманітними геморагічними проявами та їх наслідками (гемофілічні артропатії, псевдопухлини, гнійно-септичні ускладнення та ін.) для лікування. 176 хворих було обстежено два і більше разів.
2.3. Методи дослідження
У всіх хворих проводилися загальноклінічні обстеження, коагулологічні, імунологічні, серологічні та біохімічні дослідження.
2.3.1.Загальні клініко-лабораторні дослідження включали анамнестичне опитування хворих та об'єктивне обстеження. В анамнезі та при клінічному обстеженні акцентували увагу на протікання геморагічного діатезу, частоту геморагічних кризів, локалізацію кровотеч і крововиливів, характер замісної терапії, види препаратів, які застосовувалися, наявність резистентності до замісної терапії препаратами плазми. При об'єктивному обстеженні акцентували увагу на присутність крововиливів, гематом, кровотеч (табл. 2.2); на огляд шкірних покривів (іктеричність), наявність збільшених периферичних лімфовузлів, розміри печінки, селезінки; проводили вимірювання об'єму рухів в суглобах, описували їх конфігурацію. Діагноз вторинного ревматоїдного синдрому встановлювали на основі наступних клінічних ознак за З.С. Баркаганом: 1) поява хронічного запального процесу (часто симетричного) в дрібних суглобах кінцівок з подальшою деформацією та дефігурацією пальців; 2) вранішня скутість суглобів; 3) зміна перебігу гемофілічних артропатій: постійний характер болей в суглобах, відсутність зв'язку зі свіжими крововиливами; болі не зменшуються після введення препаратів плазми, а часто посилюються; 4) прогресування суглобового процесу поза зв'язком зі свіжими крововиливами [1]. Діагноз автоімунного тиреоїдиту (АІТ) був встановлений на основі результатів клінічного обстеження, зокрема збільшення щитовидної залози, її функціонального стану, даних УЗО і підвищеного вмісту антитиреоїдних антитіл.
Форму гепатиту діагностували на основі аналізу клінічних, біохімічних та імунологічних показників, зокрема проявів загальної інтоксикації, диспептичних явищ, збільшення розмірів печінки з її ущільненням та наявністю болючості при пальпації. Гострий перебіг гепатиту В діагностували у хворих, у яких регресування клінічних симптомів та нормалізація біохімічних показників була відзначена через 1-3 місяці від початку захворювання гепатитом. Затяжний перебіг гепатиту В констатували при нормалізації клінічних параметрів в термін від 3 до 6 місяців. Хронічний гепатит В ми діагностували у хворих при наявності клінічних ознак гепатиту тривалістю більше 6 місяців.
У хворих із кровотечами та крововиливами у внутрішні органи проводили спеціальні інструментальні методи дослідження: фіброгастродуоденоскопію, колоноскопію, ультразвукове дослідження внутрішніх органів. Уражені суглоби підлягали рентгенологічному обстеженню.
Таблиця 2.2
Характеристика геморрагічних проявів у хворих на гемофілію
ГеморагіїЗагальна кількість хворихГемофілія АГемофілія ВХвороба ВіллебрандаКрововиливи у суглоби 3881Крововиливи під шкіру і у м'язи2441Заочеревинна гематома122-Шлунково-кишкова кровотеча1621Макрогематурія181-Кровотечі при порізах та інших травмах2226 Кровотеча із слизової оболонки рота при видаленні зуба
12
8Метрорагія--9Крововилив у головний мозок та його оболонки5--При хірургічних втручаннях4554Всього1922630У всіх хворих виконували загальний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів, дослідження сечі.
2.3.1. Дослідження системи гемостазу
2.3.2.1.Скринінгові коагулологічні дослідження. Для загальної оцінки функціонального стану системи гемостазу виконували коагулологічне дослідження, яке включало: час зсідання крові в скляному та силіконованому посуді за Lee-White; протромбіновий час за Quick; активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ), тромбіновий час, визначення вмісту фібриногену гравіметричним методом за Niewiarowski [78,202].
У всіх хворих виявлено здовжений час зсідання за Lee-White, продовження АПТЧ, що вказує на розлади внутрішнього механізму системи тромбіногенезу внаслідок дефіциту або інгібіції факторів зсідання крові.
2.3.2.2. Діагности