РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Теоретичні передумови, об'єкти і методика проведення досліджень
Аналіз літературних джерел показав, що ще недостатньо вивчені продуктивність та якість ріпака ярого залежно від абіотичних факторів, способів обробітку грунту, системи удобрювання. В зв`язку з тим, що в реєстр рослин введено принципово нові високопродуктивні сорти вітчизняної селекції, виникає необхідність удосконалення технології їх вирощування. Крім цього, в умовах економічної кризи необхідно глибоко вивчити технологію вирощування ріпака ярого, що базується на засадах енергоресурсозбереження, та теоретично обгрунтувати проблему виробництва екологічно чистої продукції в умовах радіоактивного забруднення.
Враховуючи дефіцит азоту в дерново-підзолистих грунтах та високу потребу ріпака ярого у цьому елементі живлення, визначальним було встановити ефективність зростаючих доз азотних добрив, а також можливість часткової компенсації їх менш енергомісткими місцевого виробництва органо-мінеральними біодобривами (ОМБД).
У процесі досліджень постало питання про необхідність розширення досліджень впливу елементів технології вирощування ріпака ярого на зелену масу, результати яких наведені за два роки.
Програмою досліджень передбачалося вивчення агротехнічних і агрохімічних прийомів, що істотно впливають на зменшення надходження радіонуклідів і важких металів у продукцію рослинництва, яка відіграє головну роль у формуванні радіоекологічної безпеки. Серед агротехнічних прийомів важливим є збільшення площ посіву культур з низьким рівнем накопичення радіонуклідів, до яких належить ріпак ярий.
Найбільш ефективними агрохімічними прийомами, які зменшують надходження радіонуклідів у рослини, що передбачено схемою досліду, є вапнування грунту, внесення органічних добрив, застосування азотних добрив під запланований урожай з дотриманням рекомендованого співвідношення NPK [34, 37, 106, 176, 177].
2.2. Характеристика грунту дослідного поля
Землекористування Інституту сільського господарства Полісся УААН розташоване в Коростенському агрогрунтовому районі Центрального Полісся Коростенської аккумулятивно-денудаційної рівнини з виходом на поверхню масивно-кристалічних порід. Кристалічні породи докембрія (граніти коростенського типу) виходять на поверхню не тільки по берегах річок, а й на вододілах. Грунтотворні породи представлені в основному моренними суглинками. На цих породах сформувалися дерново-середньо- і сильнопідзолисті грунти.
Мезорельєф району має спокійний рівнинний характер з незначним (1,5-20 ) західним нахилом. На земельному масиві досить часто зустрічаються мікрозниження у вигляді "блюдець", які сягають 10 м та більше в діаметрі.
Неглибоке залягання грунтових вод (3-5 м) і наявність водонепроникного шару є причиною часткового оглеєння нижніх горизонтів грунту. На понижених елементах рельєфу спостерігається поверхневе оглеєння. Тому такі грунти потребують осушення. Дослідження впливу факторів інтенсифікації на продуктивність ріпака ярого були проведені у 2000-2002 роках у тимчасових дослідах лабораторії рослинництва Інституту сільського господарства Полісся УААН. Грунт дослідної ділянки дерново-середньо-підзолистий супіщаний на воднольодовикових відкладеннях.
Характеристика грунтового профілю:
Не - 0-20 см - Гумусово-елювіальний горизонт. Світло-сірий, пилувато-супіщаний, безструктурний, розпушений з вкрапленням аморфної присипки SiO2, пронизаний корінням рослин, перехід до елювіального горизонту різкий.
Е - 21-40 см - Елювіальний горизонт. Світлий, білуватий, супіщаний, безструктурний, розпушений, багато аморфної присипки SiO2, перехід до ілювіального горизонту поступовий, помітний за кольором і механічним складом.
І - 41-75 см - Ілювіальний горизонт. Вологий, червоно-бурий піщано-легкосуглинковий, горіхувато-призматичний, дуже щільний, у верхній частині горизонту присипка SiO2, плями гідроокису заліза та алюмінію, перехід до наступного горизонту помітний за кольором.
ІР - 76-150 см - Ілювіально - перехідний. Вологий, червоно-бурий в нижній частині з сизуватим відтінком, що свідчить про наявність оглеєння, піщано-легкосуглинковий, горіхуватий, щільний, перехід до породи помітний за кольором.
Р - 150 см - Порода. Морена, волога, червоно-бурого кольору з сизуватим відтінком, пилувато-супіщаного гранулометричного складу, безкарбонатна.
Дані про гранулометричний склад грунту дослідної ділянки (табл.2.1) вказують на низький вміст фізичної глини по всьому профілю - 12,2-13,1 %.
У відповідності з класифікацією Н.А. Качинського [89], грунт за гранулометричним складом - пилувато-супіщаний.
Таблиця 2.1
Гранулометричний склад дерново-підзолистого супіщаного грунту
дослідної ділянки
ГоризонтГлибина, смВміст часточок, %Вміст, %1-0,25 мм0,25-0,05 мм0,05-0,01 мм0,01-0,005 мм0,005-0,001 мм
<0,001 ммфізичного піскуфізичної
глиниНЕ0-2022,8131,0233,974,732,475,0087,8012,20Е21-4022,1428,0636,713,984,244,5786,9113,09І41-7521,9629,2335,761,642,778,6486,9513,05
За фізичними властивостями грунт дослідної ділянки характеризується високою щільністю і низькою вологоємністю (табл. 2.2)
Таблиця 2.2
Фізичні властивості дерново- підзолистого супіщаного грунту дослідної ділянки
ГоризонтШар грунту, смПитома маса, г/см3Щільність, г/см3Вологість ,%Запаси вологи, /мм/ при вологості, яка відповідаєнайменша вологоємністьповна волго-ємністьнайменшій вологоємностідіапазону доступної вологиНЕ0-102,601,5215,427,623,420,411-202,601,5215,227,623,120,1Е21-302,631,6015,024,424,021,131-402,651,5915,225,224,220,7 Дерново-підзолисті грунти такого складу за десятибальною шкалою оцінюються в шість балів.
Агрохімічні показники дерново-підзолистого супіщаного грунту дослідної ділянк