РОЗДІЛ 2
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ ХАРКІВЩИНИ
Важливе значення для дослідження джерельної бази діяльності органів робітничо-селянської інспекції на Харківщині має аналіз нормативно-правових актів, які визначають цю діяльність.
Аналіз нормативно-правових актів мусить, на нашу думку, бути підпорядкованим наступним особливостям. По-перше, всі документальні джерела мають розглядатися в контексті історичних подій, які призвели до їхньої появи. По-друге, мають розглядатися джерела різного походження - загальнодержавні, республіканські, місцеві. Це має важливе значення для висвітлення діяльності РСІ Харківщини, оскільки завдання, структура та права місцевих (губернських, окружних, повітових, районних та ін.) ланок державного контролю, як свідчить дослідження відповідного історичного матеріалу, були багато в чому тотожними завданням, структурі та правам вищих (загальносоюзної та республіканської) ланок контролю, тобто документи загальносоюзного і республіканського значення можна використовувати як джерело для висвітлення нормативно-правової бази діяльності робітничо-селянської інспекції Харківщини.
Нормативно-правові акти, які стали базою для діяльності органів державного контролю на Харківщині, можна розподілити не тільки за територіальним, а й за відомчим принципом. Першу групу складають документи, прийняті Всеукраїнськими з'їздами Рад, Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом (ВУЦВК) та Радою Народних Комісарів УСРР - конституцій Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919 та 1929 рр., положення про наркомат РСІ УСРР та його місцеві органи, постанови ВУЦВК й Раднаркому. До цієї ж групи документів відносяться постанови Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету (ВЦВК), які набували чинності на території Української СРР до створення Союзу РСР. До другої групи належать розпорядження та інструкції народного комісаріату робітничо-селянської інспекції УСРР (в 1922-1923 рр. - народного комісаріату державного контролю УСРР). Нарешті, до третьої групи належать розпорядження та інструкції місцевих контрольних органів.
При дослідженні нормативної бази, яка служила основою для діяльності органів робітничо-селянської інспекції Харківщини, важливе значення має джерелознавчий аналіз конституцій УСРР 1919 та 1929 рр. Перші дві конституції Радянської України є джерелами, які дозволяють визначити місце робітничо-селянської інспекції в системі органів державної влади та управління Української СРР на етапі зміцнення Радянської влади, становлення командно-адміністративної системи в Україні.
Конституція УСРР 1919 р. в своїй шостій статті відносила "державний контроль над діяльністю Радянської влади, зокрема над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат" до компетенції "Центральної Радянської Влади на Вкраїні" [111, с. 141]. Оскільки наступна, сьома, стаття цієї конституції визначала органом "Центральної Радянської Влади на Вкраїні" Всеукраїнський з'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) та Раду Народних Комісарів (РНК) [Там само], то для діяльності контрольних установ України і, зокрема Харківщини мав велике значення розподіл компетенції між цими органами. Так Всеукраїнський з'їзд Рад і ВУЦВК мусили "давати загальний напрямок діяльності Робітничо-Селянського уряду і всіх органів Радянської влади в країні" [111, с. 142], а до відому РНК УСРР належали "питання і справи, що стосуються до законодавства і загального керування країною" [Там само]. Окремі народні комісаріати (в тому числі й створений 1920 року народний комісаріат РСІ УСРР - Г.К.), будучи складовими частинами уряду республіки, водночас вважалися відділами ВУЦВК [Там само]. Незважаючи на те, що конституція УСРР 1919 р. нечітко розмежовувала повноваження вищих органів державної влади та управління республіки, її значення як джерела з історії органів робітничо-селянської інспекції на Харківщині полягає, на нашу думку, в двох аспектах. По-перше, віднесення державного контролю і, зокрема контролю фінансового, до компетенції центральних органів Радянської влади означало, що всі контрольні установи на місцях - губернські, повітові, волосні - розглядалися лише як регіональні підрозділи головної контрольної установи республіки: наркомату РСІ УСРР. По-друге, визначення народних комісаріатів, а значить і НК РСІ УСРР як складової частини Ради Народних Комісарів і одночасно відділів ВУЦВК означало, що саме постанови ВУЦВК та РНК мусили грати вирішальну роль для діяльності контрольних установ, бути орієнтиром в їхній роботі в проміжку між Всеукраїнськими з'їздами Рад.
Конституція УСРР 1929 р. більш чітко розмежовувала сфери компетенції ВУЦВК та Ради Народних Комісарів УСРР, визначаючи Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет як "вищий законодавчий, розпорядчий та виконавчий орган влади УСРР в періоди між Всеукраїнськими з'їздами Рад" [112, с. 277], який займався переважно законодавчою діяльністю [310, с. 83]. Рада Народних Комісарів, що ставала розпорядчим та виконавчим органом ВУЦВК, мусила здійснювати загальне керівництво республікою, отримавши при цьому право видавати "постанови, обов'язкові до виконання на всій території УСРР"* [112, с. 280]. Конституція більш детально, порівняно з попереднім основним законом, визначала правовий статус народних комісаріатів, серед яких було названо й наркомат РСІ УСРР [112, с. 281], встановлювала відповідальність народних комісарів перед РНК УСРР та ВУЦВК, а також зазначала у статті 48, що "розпорядження народних комісарів УСРР в межах їхньої компетенції обов'язкові до виконання для всіх органів влади і всього населення..." [112, с. 282]. Крім того, стаття 63 надавала місцевим органам - Радам, з'їздам Рад та їх виконкомам - право "нагляду за діяльністю всіх державних і громадських організацій на відповідній території..." [112, с. 284].
Значення Конституції УСРР 1929 р. для діяльності органів РСІ Харківщини, на нашу думку, полягає в тому, що не змінюючи основних принципів
- Киев+380960830922