РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, УМОВИ І МЕТОДИКА
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Програма аналітичних досліджень
Основна мета досліджень - перевірка теоретичних положень і висновків та апробація пропонованого числового методу комплексної багатопараметричної оцінки екологічного стану поверхневих водних об'єктів і відповідної автоматизованої програми реалізації цього методу; визначення адекватності якісного стану поверхневих водних об'єктів меліорованих територій рівням інтенсивності технологій аграрного виробництва і кліматичним чинникам.
Програмою аналітичних досліджень передбачено:
1. Виконати комплексну критеріальну багатопараметричну порівняльну оцінку екологічного стану поверхневих водних об'єктів у межах басейну річки Тетерів за такими показниками:
* біохімічне споживання кисню (БСК повне);
* завислі речовини;
* сухий залишок;
* сульфати (SO42-);
* хлориди (Cl-);
* азот амонійний (NH4+);
* нітрати (NO3-);
* нітрити (NO2-);
* сполуки заліза (Fe3+).
2. Обґрунтувати графоаналітичну модель динаміки екологічного стану поверхневих водних об'єктів.
34
3. Визначити адекватність пропонованої моделі рівням антропогенного навантаження та кліматичним чинникам.
4. Виконати синтез задачі порівняльної оцінки і прогнозу екологічного стану території Солотвинської меліоративної системи.
Аналітичну, теоретичну та методичну частини роботи виконано протягом 1998-2002 рр.
Об'єктами досліджень є басейни річок Житомирської області: Тетерів, Ірша, Гуйва, Гнилоп'ять та сукупність відповідних меліорованих територій, з урахуванням загальних забруднень водних ресурсів за всіма категоріями стоків. Загальна площа водозбірного басейну р. Тетерів, яка є середньою річкою, становить 12235 км2, у межах Житомирської області - 11250 км2. Річки Ірша, Гуйва, Гнилоп'ять належать до басейну р. Тетерів (додаток Е.6).
2.2. Загальна екологічна характеристика природних умов та гідрогеологічних чинників
Природні умови Житомирщини, де земельно-болотний фонд становить 1063,0 тис. га, або 36% території (з них власне меліоративний фонд - 922,0 тис. га), відрізняються значною варіативністю за основними гідрологічними властивостями і різноманітністю ґрунтового покриву.
Для оцінки впливу осушувальних меліорацій на поверхневі водні об'єкти та їх якісний стан обрано як репрезентативну Солотвинську осушувальну систему, яка побудована у 1974..1976 рр. Вона розташована у північній частині Бердичівського району Житомирської області, на землях сільськогосподарського підприємства "Гігант", с. Старий Солотвин у межах басейну р. Коднянка, яка протікає з південного заходу на північний схід, і є лівою притокою р. Гуйва (додаток Р).
35
За природно-кліматичними умовами територія системи розташована в межах південно-східного агрокліматичного району Житомирської області і знаходиться у помірно-континентальному (суббореальному) ґрунтово-кліматичному поясі. За даними багаторічних спостережень по гідрометеорологічних постах Державного комітету з гідрометеорології середньорічна температура повітря становить 6,5°С, середньорічна сума опадів - 530 мм.
У геоструктурному відношенні система розташована в межах Українського кристалічного щита в зоні гнейсів та Чуднівсько-Бердичівського комплексу гранітів. У геоморфологічному відношенні за [78] осушувальна система знаходиться у Північній частині Придніпровської височини, поблизу південної межі Житомирського Полісся на докембрійському кристалічному ложі і частково на розмитій поверхні третинних відкладів, які перекриваються четвертинними відкладами.
У загальних рисах рельєф території - хвиляста рівнина ерозійно-акумулятивного походження з абсолютними висотами 223...228 м. Незначні підвищення з відносними висотами 1,5...3,0 м зустрічаються по всій території системи, нахил місцевості (і = 0,0007... 0,0015) - з півдня на північ та північний захід - до заплави р.Коднянка. На осушуваному масиві достатньо виразно розвинений мікрорельєф з наявністю "блюдець" та "блюдцеподібних" западин, які у дощові роки перезволожені навіть на осушених землях. Загалом район осушування являє собою рівнину з великою кількістю замкнених понижень.
За схемою агроландшафтного районування земельного фонду України територія Солотвинської осушувальної системи знаходиться у Лісостеповій зоні, провінції Лісостепу Правобережного та належить до Андрушівського агроґрунтового району. Ґрунти осушуваного масиву відрізняються значною різноманітністю. Підстилаючими породами є, в основному, воднольодовикові відкладення, суглинки та
36
продукти вивітрювання кристалічних порід, ґрунтоутворюючими є лесовидні породи. На території системи сформувалися малооглеєні, глеюваті та глейові ґрунти. Коефіцієнт фільтрації по шарах ґрунтового профілю коливається у межах 0,2...1,8 м/добу. Тип водного режиму ґрунтів періодично-промивний та промивний, зволоження - атмосферне та ґрунтово-атмосферне.
За особливостями утворення та фізичними властивостями ґрунти осушуваного масиву можна об'єднати у чотири групи:
1. Болотні, лучно-болотні - 4,5 % загальної площі системи, які сформувалися на понижених, замкнених безстічних ділянках з високим рівнем залягання ґрунтових вод (РГВ) - 0,2...0,7 м; характеризуються оглеєністю всього ґрунтового профілю.
2. Лучні дерново-підзолисті глейові - 12 %, які сформувалися на рівнинних зниженнях в умовах помірно високого залягання РГВ - 1,2...1,8 м. Гумусовий горизонт потужністю до 48 см темного кольору,
зернистої структури, за механічним складом легко- або середньо-суглинковий.
3. Лучно-чорноземні дерново-підзолисті глеюваті і чорноземи опідзолені та карбонатні - 23 %, які розташовані, в основному на слабко понижених ділянках рельєфу, РГВ знаходиться на глибині 1,8...3,0 м. Гумусовий горизонт потужністю до 50 см темного кольору, зернистої структури, пухкий, легко- або середньосуглинковий.
4. Сірі опідзолені та дерново-