РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У попередньому розділі показана важлива роль змін ендотеліальної та гуморальної регуляції у розвитку серцевої недостатності у хворих на гіпертонічну хворобу, сполучену з ІХС, та в процесі старіння. Погляди відомих вчених свідчать про можливість ефективного лікування серцево-судинної патології шляхом впливу на стан регуляторних систем. Кожний хворий являє собою індивідуальність, та оптимізація лікування полягає у раціональному виборі того чи іншого виду терапії у кожному конкретному випадку в залежності від адаптаційних можливостей організму.
У даному розділі представлені матеріали та методи власного дослідження, спрямованого на підвищення ефективності лікування хронічної серцевої недостатності у хворих на ГХ, сполучену з ІХС, старших вікових груп.
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих та методи верифікації діагнозу
Проведено рандомізоване, відкрите, контрольоване дослідження 105 хворих на ХСН (66 чоловіків та 39 жінок) з безсимптомною діастолічною дисфункцією лівого шлуночка, I та IIА клінічними стадіями серцевої недостатності зі збереженою систолічною (порушеною діастолічною) функцією лівого шлуночка, I, II та III функціонального класу пацієнтів кардіологічного профілю у віці від 45 до 86 років Середній вік хворих склав 65,6 ± 1,1 років. ХСН виникла внаслідок ГХ II та III стадії, сполученої з ІХС: стабільною стенокардією напруги II та III функціонального класу, дифузним та/або постінфарктним кардіосклерозом, аритмією. Серед обстежених хворих - 75 осіб старшого (похилого та старечого) віку, 30 - середнього віку (порівняльна група). В контрольну групу входили 18 практично здорових осіб середнього віку.
Хворі знаходились на стаціонарному лікуванні у відділеннях кардіології, ревматології, реабілітації Обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова м. Дніпропетровська та у II терапевтичному відділенні Обласного госпіталю інвалідів Великої вітчизняної війни м. Дніпропетровська у 2001-2002 роках, продовжували лікування амбулаторно. Період спостереження складав понад 30 діб.
Обстежених хворих ділили на групи в залежності від віку та варіанту фармакотерапії (табл. 2.1). Віковий ценз встановлювали за класифікацією ВООЗ (1963) [241].
Таблиця 2.1
Групи обстежених хворих з ХСН
Принцип розділення хворих на групиКількість хворих в групівсьогоВік хворихсередній (45-59 [51,6 ± 0,9] років)30
105похилий (60-74 [65,2 ± 0,7] років)40старечий (75-86 [78,5 ± 0,5] років)35Варіант фармакотерапіїбазисна терапія (інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики)
55
105базисна терапія + мілдронат50
Діагноз ХСН, ГХ, ІХС верифікували після проведення клінічного, інструментального, лабораторного обстеження згідно загальноприйнятих стандартних критеріїв [16].
Клінічні методи дослідження. Виявлені такі клінічні ознаки ХСН: суб'єктивні - задишка та слабкість при фізичному навантаженні, підвищена втомлюваність у 86 (81,9 %) хворих, кашель (непродуктивний, що виникає у лежачому положенні та/або при фізичному навантаженні) у 3 (2,9 %) хворих, ніктурія у 13 (12,4 %) хворих; анамнестичні дані, які вказують на наявність ХСН та її етіологію - тривалу ГХ, сполучену з ІХС, з'ясований спадковий анамнез - визначений ступінь спадкової схильності до серцево-судинних захворювань, виключені можливі інші причини симптомів ХСН - ревматизм, вади серця, запальні захворювання серця, хронічні захворювання легень, печінки та нирок; об'єктивні дані - розширення перкуторних меж серця, зміщення верхівкового поштовху вліво у 82 (78,1 %) хворих, тахіпное в 2 (1,9 %) хворих, тахісистолія у 4 (3,8 %) хворих, послаблення везикулярного дихання та крепітація в нижніх відділах легень у 54 (51,4 %) хворих, послаблення I тону на верхівці серця у 38 (36,2 %) хворих, систолічний шум над прекардіальною ділянкою у 59 (56,2 %) хворих, виключені ознаки застою у великому колі кровообігу в усіх хворих.
Застосовані інструментальні методи дослідження та виявлені об'єктивні ознаки ХСН в обстежених хворих. При проведенні допплерехокардіографії виявлені ознаки гіпертензивного ремоделювання серця, локальна або дифузна гіпокінезія стінок ЛШ, визначені характер та вираженість дисфункції ЛШ, при виконанні рентгенографії або флюорографії органів грудної порожнини виявлені збільшення розмірів серця та наявність застійних явищ у малому колі кровообігу у 54 (51,4 %) хворих; на електрокардіограмі визначені ознаки гіпертрофії ЛШ у 75 (71,4 %) хворих, порушення фази реполяризації у 50 (47,6 %) хворих, аритмії та блокади серця у 52 (49,5 %), дифузно-дистрофічні зміни міокарду у вигляді зниження вольтажу електрокардіограми у 23 (21,9 %) хворих; при холтерівському моніторуванні ЕКГ виявлені епізоди безбольової ішемії міокарду, визначена кількість періодів ішемії, уточнений характер аритмій, частота їх виникнення за добу, блокади серця; при проведенні реовазографії верхніх кінцівок з функціональними пробами визначений тип ЦГД, оцінена міцність ЛШ; при виконанні велоергометрії виявлені гіпертонічний тип реакції АТ на фізичне навантаження, позитивна проба на наявність ІХС, уточнений ФК стенокардії, характер аритмій, блокад серця, оцінена насосна функція міокарду /збережена чи знижена/, коронарний та міокардіальний резерв, визначений рівень фізичної працездатності та проведена комплексна оцінка фізичного стану пацієнта; контрастна вентрикулографія виконувалась при проведенні коронароангіографії - виявлені варіанти асинергій, визначений генез та характер кардіомегалії, оцінена скоротлива здатність міокарду ЛШ, виявлені атеросклеротичні ураження коронарних артерій, оцінений % їх стенозування, визначені покази до хірургічного лікування.
Застосовані лабораторні методи дослідження для верифікації ХСН в усіх хворих. Загальний аналіз крові - гемоглобін, еритроцити, цвітовий показник - виключені випадки анемії як можливої причини симптомів недостатності кровообігу, лейкоцити, лейкоцитарна формула, тромбоцити - виключ