РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВ УКРАЇНИ
Комерційні банки України в період трансформаційних змін потребують запровадження такої практики управління, що б упереджувала процеси негативних змін в економічному стані установи і базувалась на повноцінній інформації щодо факторів, які впливають на її діяльність. У сучасній практиці найчастіше використовуються чотири основні методи оцінки фінансового стану та визначення фінансової стабільності комерційних банків, які використовують науковий апарат коефіцієнтного, інтегрального, бально-рейтингового і факторного аналізу. Кожний з цих методів має свої умови застосування, переваги та обмеження щодо достовірності оцінювання стану та перспектив роботи банківської установи. З метою отримання та обґрунтування найбільш повної оцінки діяльності комерційного банку застосована системно-ситуаційна модель. На основі розрахунків за цією моделлю із врахуванням експертних оцінок щодо ваги кожного з обраних показників отримані результати, які характеризують стан більшості комерційних банків України як близький до проблемного.
2.1. Методи оцінювання фінансової стабільності комерційних банків
Сучасною науковою думкою розроблено достатньо широкий апарат дослідження фінансового стану підприємств, установ і організацій, зокрема комерційних банків. Загальноприйнятим є підхід, згідно з яким фінансову стабільність комерційних банків оцінюють окремим фінансовим коефіцієнтом, індексом, балом (рейтингом) або їх системою. Так, Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. [64] пропонують визначати фінансову стабільність на основі одного основного показника ? співвідношення власних коштів і довгострокових пасивів до суми всіх фінансових ресурсів. Інші дослідники пропонують кількісно визначати фінансову стабільність на основі системи фінансових коефіцієнтів [144].
Серед широкого кола методів оцінювання фінансового стану комерційного банку та визначення рівня фінансової стабільності нами було відібрано коефіцієнтний, інтегральний, бально-рейтинговий та факторний аналіз відповідно до мети та завдань дисертаційної роботи, а також із врахуванням специфіки функціонування банківських установ.
Коефіцієнтний аналіз полягає у обчисленні фінансових коефіцієнтів, котрі характеризують фінансовий стан банку, з наступним порівнянням отриманих результатів із нормативними (рекомендованими) значеннями. При високій деталізації статей банківської звітності існує можливість обчислити значну кількість фінансових коефіцієнтів, що забезпечує глибину аналізу, дозволяє виявити специфічні риси функціонування банку. За цим методом інформацію про фінансовий стан комерційного банку несуть ті фінансові коефіцієнти, що відібрані та включені до аналізу. Висновок про фінансову стабільність комерційного банку формує фінансовий аналітик на основі значень фінансових коефіцієнтів, тенденцій та особливостей розвитку банківської системи, власного досвіду та кваліфікації. Економічна сутність, алгоритм визначення, нормативне (рекомендоване) значення фінансових коефіцієнтів викладені в додатках (Додаток Б). Для спрощення процесу оцінювання фінансові коефіцієнти поєднані у змістовні групи, котрі окремо характеризують структуру активів, кредитну діяльність, капітал, структуру зобов'язань, ліквідність, прибутковість, витрати на персонал, кредитні ризики, інвестування, валютну позицію.
Нормативне (рекомендоване) значення фінансових коефіцієнтів залежно від їх сутності має обмеження зверху, знизу або встановлюється інтервал допустимих значень. Вихід за обмеження ще не означає негайного банкрутства банку, але свідчить про таку ймовірність у майбутньому. Коефіцієнтний аналіз доцільно проводити не лише з врахуванням вказаних формальних обмежень, а і на основі особливостей, тенденцій розвитку банківської системи та застосування експертного досвіду при виробленні управлінського рішення. Так, дослідження української банківської системи протягом 2000?2001 рр. на матеріалах публікацій Вісника НБУ показали, що лише 2?3 банки (1?2% їх загальної кількості) мали значення показника адекватності капіталу, який розраховувався як співвідношення балансового капіталу і загальних активів, менше 4%, тобто нормативного мінімуму. Решта банків, серед яких були і збиткові, тримали цей фінансовий коефіцієнт на належному рівні.
При аналізі значень коефіцієнтів співвідношення кредитів до загальних зобов'язань, капіталу до загальних зобов'язань, високоліквідних активів до зобов'язань до запитання, загальної ліквідності були отримані величини, котрі в окремих випадках досягали понад одного мільйона відсотків впродовж періоду 2000?2001 рр. Це свідчило не про стабільний стан функціонування комерційного банку, а скоріше про неможливість банку залучати кошти або небажання його керівництва застосовувати цей ресурс.
Отже, формальна орієнтація на нормативні значення показників може призвести до хибних висновків. Достовірні результати за коефіцієнтним методом можливі за умови поєднання формального підходу щодо розрахунку коефіцієнтів із кваліфікованим експертним аналізом і формулюванням висновків.
Автором дисертації було проведено дослідження системи українських банків методом коефіцієнтного аналізу за даними 2001 р. станом на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня 2001 р. та 1 січня 2002 р. (табл.2.1). До уваги були прийняті банки, фінансові коефіцієнти котрих включено до офіційної звітності НБУ [160?171]. Банки досліджувалися по банківській системі загалом, а також по групах залежно від величини активів згідно з поділом НБУ на найбільші, великі, середні та малі.
Офіційна звітність НБУ дала можливість обчислити наступні фінансові коефіцієнти: частку високоліквідних (ВА/А), робочих (РА/А), інших (ІнА/А) активів, дебіторської заборгованості (ДЕБ/А), основних фондів (ОФ/А),
Таблиця 2.1
Динаміка значень фінансових коефіцієнтів
по системі українських банків протягом 2001 р.
Фінансовий коефіцієнтДатаЗначення фінансових коефіцієнтів по групінайбільших банків, %великих банків, %середніх банків, %малих банків
- Киев+380960830922