Палеозойські вулканогенні формації Північно-Східної Фергани

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ФОРМАЦІЙНОГО АНАЛІЗУ
Робота з дослідження геології Південно-Східної Фергани виконана на теоретичній і практичній основах порівняльно-формаційного [18, 124, 125, 138, 150, 158] та латерального структурно-формаційного методів [28] формаційного аналізу. Аналізувалися матеріали з геологічного знімання масштабу 1:25 000 і 1:50 000. Окремі вузлові ділянки знімалися в масштабі 1:10 000. Складались детальні структурні та речовинні профілі.
Формації за М.С.Шатським [161] і М.П.Херасковим [150] - це природні комплекси гірських порід та асоціюючих із ними мінеральних утворень, окремі члени яких парагенетично пов'язані один з одним як у просторі, так і за віком. Вони є природно-історичними тілами, існування котрих встановлюється емпірично [150]. Важливою ланкою діагностики формацій є виділення мінімальної кількості різновидів порід, які визначають речовинну сутність формації і складають її елементарний парагенезис. Склад формації представляють закономірні патричні й чужі, випадкові, алофільні парагенезиси. Патричні, своєю чергою, складені головними (переважаючими) і другорядними елементами. Формації називають за складом головних (патричних) членів. Крiм складу (парагенезису), формацiя характеризується внутрiшньою впорядкованiстю її членiв, або структурою. Структура відображає характер чергування членiв, ритмiчнiсть, направленiсть розрiзiв, змiну кiлькiсних спiввiдношень мiж складовими формацiї. Важливе значення структури формації в тому, що вона є головним аргументом на користь існування парагенетичних зв'язків між членами тої чи іншої породної асоціації [159]. Зазначимо, що різна внутрішня впорядкованість у разі близького складу тіл може свідчити про різну їхню формаційну приналежність.
Термін "формація" застосовують у конкретному і абстрактному сенсі [150, 151]. Ознаки декiлькох конкретних формацiй використовують для характеристики формацiйного типу [150-152, 158]. Формацiї утворюють вертикальнi i латеральнi ряди. Вертикальнi вiдбивають стадiйнiсть тектонiчного розвитку. Розпiзнавання i використання латеральних рядiв формацiй набуває особливого значення в складчастих системах, у поперечних до простягання, лiнiйних, як у Тянь-Шанi, структурно-формацiйних зон. Латеральнi та вертикальнi ряди розглядають як промiжнi ланки структурно-формацiйного комплексу [150-152].
За Ю.Г. Гатинським [28], структурно-формаційний комплекс (СФК) - це закономірне сумісне знаходження геологічних формацій, які виникли послідовно близько-одночасно в межах великих структурних елементів земної кори і які пов'язані спільністю геодинамічних, геохімічних і палеогеографічних умов. Магматичні формації СФК належать до однієї петрохімічної серії [28, 138]. Встановленню латеральних рядів СФК сприяє правильна ідентифікація конкретних формацій, що входять до їхнього складу. Особливу увагу приділяють з'ясуванню приналежності магматичних порід до петрохімічних серій, що вважається індикатором тектонічного режиму. Одновікові СФК, що складають повний латеральний ряд, відповідають хронологічному зрізу [28] або структурному поверху.
СФК характеризують рiзнi геодинамiчнi (тектонiчнi) режими [42, 43, 71, 141]. На сучасному етапi вивчення Серединного та Пiвденного Тянь-Шаню для характеристики особливостей структурно-формацiйних зон, крiм СФК, використовують поняття структурно-речовинний комплекс (асоцiацiя або одиниця) [28, 30, 70, 133, 151]. Виявлено, що Тянь-Шань має складну [6, 7, 43, 164 та ін.] покривно-складчасту структуру, якій властиві певні закономірності. Офiолiтовi СФК наявнi, як правило, в алохтонних пластинах, у зонах сутур, що їх розглядають як релікти давньої кори океанiчного типу. Широко розвинутi типоморфнi теригеннi СФК. Флiш зустрiчається у всiх типах СФК, проте орогенну стадiю характеризує флiшоїдно-моласоїдний СФК. Карбонатнi формацiї входять до складу рiзних СФК. В основному вони наявні в шельфових та внутрiшньобасейнових комплексах і латерально часто сполучені з вулканiтами острiвних дуг та океанiчних островiв.
У дисертаційній праці розглянуто нижньо-середньопалеозойські СФК Північно-Східної Фергани. Схарактеризовано вулканогенні формації кожного з них. Виконано порівняльний аналіз вулканогенних формацій. Для цього повніше вивчалися базитові члени магматичних серій. Виконано актуалістичну інтерпретацію геодинамічних режимів нижньо-середньопалеозойських СФК. Встановлено латеральний ряд одновікових СФК для північної окраїни Туркестанського океану.
Аналіз особливостей хімізму вулканогенних формацій СФК та порівняння між собою окремих їхніх складових виконано за допомогою загальноприйнятих петрохімічних і спайдердіаграм та індексів. Обробка аналізів та побудова графіків здійснювавалися на персональному комп'ютері.
Тянь-Шань характеризується чiткою поздовжньою зональністю, яка є основою для тектонiчного районування [18, 25, 45, 80, 116, 121, 132, 138, 140]. За головну одиницю районування Тянь-Шаню прийнято структурно-формацiйну зону (СФЗ). Зони вiдрiзняються за характером геологiчного розрiзу, особливостями магматичних i метаморфiчних проявiв, вiком формування i типом складчатих структур, потужністю та фацiальними змiнами верств [52, 132]. Якщо в межах зони виявляють локальнi неоднорiдностi, то видiляють пiдзони. Зонам i пiдзонам дають географiчнi назви. Границi мiж СФЗ, зазвичай, проведено за глибинними або крайовими розломами. Морфологiчний тип розломiв вивчають, але дослiдження останнiх рокiв наголошують на тому, що вони мають насувний (покривний) [3, 4, 6, 7, 16, 116, 117, 138] i зсуво-насувний характер.
Тектонiчне районування Тянь-Шаню має тривалу iсторiю. Є численні схеми районування, але нема загальноприйнятої. Всi схеми складенi для наймолодших палеозойських етапiв деформацiй, при цьому пiд тектонiчною зоною (районом) розумiють "дiлянку або блок земної кори, обмежений на поверхнi i на глибинi за контуром найвищого комплексу" [70]. Сучасний фактичний матерiал дозволяє говорити про полiциклiчно