Вы здесь

Інтернет-середовище як фактор психологічного розвитку комунікативного потенціалу особистості

Автор: 
Фатурова Віра Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002059
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА І МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

2.1. Загальні принципи та процедура дослідження
Сучасний підхід до проблеми розвитку і вдосконалення комунікативного потенціалу, комунікативної компетентності полягає в тому, що спілкування розглядається як саморозвиток і самовдосконалення на основі власних дій, а діагностика компетентності повинна стати самодіагностикою, самоаналізом.Спираючись на концепції А. Маслоу та В. Франкла, а також на пропозиції Г.О. Балла, можна виділити такі дві мотиваційні риси внутрішньо вільної особистості (їм певним чином, але не безпосередньо відповідають термінальні цінності за М. Рокичем), які можна покласти в основу рекомендацій в процесі виховання студентів, щоб їх життєвий вибір ставав свідомим і вільним в процесі зіткнення потреб із зовнішніми умовами, які роблять цей вибір основаним на міркуваннях вищої гуманістичної якості:
- домінуючу роль потреби в самоактуалізації;
- провідна роль вищих буттєвих цінностей.
Проблема діагностики комунікативного потенціалу не розв'язується одним лише інформуванням випробовуваного про результати тестуваннь та анкетувань: суть її в тому, щоб організувати процес діагностики таким чином, при якому його учасники одержать дієву інформацію, тобто таку, на основі якої змогли б самі здійснювати необхідну корекцію своєї поведінки для розвитку, активізації складників комунікативного потенціалу, структура якого наведена у п.1.1.даного дослідження.
Для реалізації поставлених у нашій роботі завдань було визначено доцільним використання наступних діагностичних методик:
- методики "Класифікація мотивів застосування Інтернет-технологій" О.М.Арестової [8], адаптованої нами для україномовного студентського середовища;
- методики діагностування рівня самоактуалізації ("Тест самоактуалізації" САТ [57,134]);
- методики діагностики комунікативних якостей ("Діагностика комунікативної соціальної компетентності" (КСК) М.П. Фетикіна, В.В. Козлова, Г.М. Мануїлова [134]);
- методики вивчення пізнавальної активності студента через призму його комунікативних особливостей як самоцінностей, тому ми звернулися до вивчення саме цієї проблеми через визначення ціннісних орієнтацій за методикою М. Рокича [188].
Розглянемо коротко згадані методики.
У програму констатуючого експерименту входив ряд завдань, які відображали стан проблемних питань навчально-виховного процесу діяльності, опосередкованої Інтернет-технологіями за певною програмою. Нами поставлено завдання з'ясувати найбільш і найменш усвідомлені мотиви, співвідношення внутрішніх і зовнішніх мотивів, які суб'єкт розуміє, усвідомлює, і реально діючих мотивів; визначити таким чином місце і значення різноманітних груп мотивів у системі мотивації студента до користування Інтернет-технологіями. Для цього застосовували декілька груп методик:
I. Анкетування. Питання, що входили до ряду анкет (приклади деяких анкет- див.додаток А), спрямовувались на встановлення найбільш усвідомлюваних мотивів користування Інтернетом, що проявлялись у вільних висловлюваннях без підказки експериментатора. Студентам пропонувалося відповісти на питання типу: Що спонукало тебе звернутись до Інтернет-технологій? Які сподівання у тебе щодо твоєї діяльності в Інтернеті? Чого хотів би досягти чи яку мету переслідуєш, подорожуючи по Мережі? тощо.
Для з'ясування внутрішніх та зовнішних мотивів користувачів Інтернетом ми модифікували та адаптували для україномовного студентського середовища методику "Класифікації мотивів користувачів Інтернету" О.М.Арестової, орієнтовану на визначення таких мотиваційних утворень:
1. Діловий мотив (для багатьох користувачів робота в Інтернеті є частиною професійної діяльності, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто результату);
2. Пізнавальний мотив (отримання нових знань, інформації);
3. Мотив спілкування (комунікативний мотив). Відомо, наприклад, що в другій половині ХХ ст. люди практично перестали писати листи. Епістолярний жанр закінчився: телефон витіснив потребу листування. Однак з появою Інтернету, електронної пошти потяг до листування непередбачено зріс. Кількість e-mail (електронних листів) вимірюється сотнями мільйонів відправлень в день.
4. Корпоративний мотив (мотив співробітництва). Орієнтація користувача на співробітництво (а не лише на спілкування) з іншими при роботі в Інтернеті служить індикатором корпоративної мотивації.
5. Мотив самоствердження. В основі цього мотиву лежать такі глибинні психологічні явища, як самооцінка особистості, мотивація досягнення. Людина впродовж життя має доводити собі і іншим свою спроможність, довершеність, досконалість, цінність.
6. Мотив рекреації та ігровий мотив. Безперечно, гра, дозвілля, відпочинок займають важливе місце в житті будь-якої людини. Крім відновлення функціонального стану працездатності, гра та рекреація є способом оволодіння новими видами діяльності, тренуванням і перевіркою своїх можливостей, змаганням, зрештою, психологічним розвантаженням, тренінгом. Інтернет пропонує невичерпність комп'ютерних ігор, до яких користувач має вільний доступ. Крім версій, що реалізуються в автономному режимі, є ще велика кількість мережевих ігор - від шахів і карточних, що реалізовані в on-line-режимі, до специфічних, суто комп'ютерних ігор - стратегій, квестів, рольових ігор. Гравець еволюціонує разом зі своїм персонажем; це означає, що йому додається практичний досвід у рамках ігрової діяльності. "Геймерство" [від "game"-гра, анг.] - найбільш розповсюджена серед підлітків і молоді форма Інтернет-залежності. Це зумовлено відсутністю необхідності навичок роботи з комп'ютером, тим, що багато ігор надають можливість аутоідентифікації з будь-якими героями та кумирами. Комп'ютерні ігри значно виграють в популярності навіть у порівнянні з пригодницькою і фантастичною літературою, що пов'язано з їх динамічністю, складним сюжетним алгоритмом, що змінюється в ході дії, з інтеракт