РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ АНТИДЕМПІНГОВИХ ПРАВИЛ В СИСТЕМІ ГАТТ/СОТ
У теперішній час проходить процес інтеграції міжнародної економіки, поглиблення економічної взаємозалежності країн. Це повинно привести до кінцевого результату - повної свободи переміщення товарів, послуг, об'єктів інтелектуальної власності, капіталів та робочої сили між різними державами. Разом з тим в умовах ринкової економіки з її конкуренцією та неоднаковим рівнем соціально-економічного розвитку в різних країнах вся історія міжнародної торгівлі в цьому та минулому сторіччі являє собою боротьбу двох протилежних курсів зовнішньо-торговельної політики держав - курсу на лібералізацію зовнішньоторговельного режиму і курсу на протекціонізм - захист вітчизняних підприємців шляхом різних бар'єрів та обмежень.
Міжнародно-правове регулювання торгівлі на багатосторонній основі здійснюється ГАТТ/СОТ.
Угода про створення СОТ містить 29 юридичних документів, що охоплюють практично всі сфери від сільського господарства до текстилю і одягу, від послуг до урядової закупівлі, а також норми, що регулюють походження товару та інтелектуальну власність [290, с. 5]. Крім того, є ще 25 декларацій, рішень і домовленостей на рівні міністрів, в яких формулюються додаткові зобов'язання і правила, що беруть на себе члени СОТ [290, с. 5]. Проте через всі ці правові документи, які і складають багатосторонню торговельну систему, червоною стрічкою проходять декілька простих, але основних принципів.
2.1. Поняття демпінгу в системі антидемпінгових правил ГАТТ/СОТ
У 60-х роках минулого століття розпочалось виділення з міжнародного публічного права галузі, призначеної для регулювання міжнародних економічних відносин [116, с. 561]. Як зазначають вітчизняні вчені А. І. Дмитрієв та В. І. Муравйов, цьому сприяла перша сесія Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД; 1964 р.), на якій були визначені основні принципи міжнародних торговельних відносин [116, с. 561]. Нині вже укладено багато міжнародних договорів, спрямованих на уніфікацію норм права, що діють у різних сферах економічних відносин. Ця група принципів відтворює специфіку правового регулювання у міжнародно-економічній сфері.
Основними є вісім спеціальних принципів міжнародного економічного права:
1. Принцип невід'ємності суверенітету держав над їх природними ресурсами й економічною діяльністю.
2. Принцип свободи вибору форм організації зовнішньоекономічних зв'язків.
3. Принцип економічного співробітництва.
4. Принцип взаємної вигоди.
5. Принцип юридичної рівності та економічної недискримінації.
6. Принцип найбільшого сприяння.
7. Принцип надання національного режиму.
8. Принцип преференційного режиму.
Для сучасних умов характерне багатостороннє економічне співробітництво. Свідченням цього, з точки зору появи норм, що регулюють торговельну політику в міжнародному праві є те, що 146 країни світу (станом на 4 квітня 2003 року) є учасницями багатосторонньої системи торговельно-політичного регулювання ГАТТ/СОТ. Окремі країни, які не є членами цієї організації, застосовують її норми і правила у рамках угод про партнерство і співробітництво, торгові розділи яких цілком побудовані на нормах ГАТТ/СОТ.
Ключові принципи багатосторонньої системи міжнародної торгівлі вперше були сформульовані в 1947 році, коли в м. Женеві (Швейцарія) представники 23 країн підписали ГАТТ. У період з 1947 по 1994 р. у рамках цієї організації велись переговори щодо зниження розміру мита та усунення інших торговельних бар'єрів. Текст Генеральної угоди про тарифи і торгівлю закріпив важливі правила, зокрема, недискримінацію. Згодом у результаті переговорів Уругвайського раунду (1986-1994 рр.) основні принципи були розширені та одержали розвиток і уточнення в інших угодах.
ГАТТ у новій редакції 1994 року є зараз основним зводом правил СОТ щодо торгівлі товарами. Її доповнюють угоди, що стосуються специфічних секторів, наприклад, заходів, що застосовуються проти демпінгу.
Два фундаментальні принципи ГАТТ - це недискримінація та забезпечення доступу на ринок.
Принцип невід'ємності суверенітету держав над їх природними ресурсами й економічною діяльністю випливає насамперед із загального принципу державного суверенітету. Він дістав юридичне закріплення, серед іншого, в 1974 році у Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку [58] та у Хартії економічних прав і обов'язків, які були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН [64]. Так, у п. 1 ст. 2 Хартії підкреслено, що кожна держава має і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над, серед іншого, економічною діяльністю [64, c. 137].
Як роз'яснює В. М. Шумилов у книзі "Международное экономическое право", зазначений принцип конкретизує принцип державного суверенітету і передбачає закріплення права держав на незалежність під час здійснення економічної діяльності; на встановлення ефективного контролю за останньою; на визначення форм та методів розвитку їх економіки, ступеня її державного регулювання; на економічний розвиток народу в цілому та кожного громадянина [185, с. 55].
Таким чином, економічний суверенітет держави - це повнота влади останньої в системі внутрішньоекономічних відносин та її участь у міжнародних економічних відносинах з додержанням принципу суверенної рівності країн.
У контексті антидемпінгу зазначене означає, що кожна держава як суверен має право на захист своєї економіки і повинна ним скористатися з метою захисту власного товаровиробника.
Принцип свободи вибору форм організації зовнішньоекономічних зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип дістав чітке закріплення і визначення у ст. 4 Хартії 1974 р., в якій зазначено, що під час здійснення міжнародної торгівлі та інших форм економічного співробітництва кожна держава вправі вільно обирати форми організації своїх зовнішньоекономічних відносин і уклад