РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Виходячи з мети і завдань роботи ставилися і певні вимоги до підбору тварин для дослідження. Щоб визначити вплив нюхової і респіраторної функцій на будову ВКП і носової порожнини, ми досліджували тварин з добре розвинутим нюхом (комахоїдні, деякі хижі, гризуни), а з іншого боку - тварин з дещо послабленою функцією нюху, але з підвищеною респіраторною функцією (наприклад, рукокрилі). До речі, рівень розвитку нюху у представників ряду рукокрилих знаходиться в широкому діапазоні: від майже повної втрати нюху до досить добре розвиненого. У значній мірі розвиток нюхових структур у них корелює з трофічною спеціалізацією різних груп (Кожурина Е.И., 1990). Разом з тим вищецитований автор допускає, що для рукокрилих нюхові стимули мають невелике значення у здобуванні їжі, обмежуючись виключно сферою соціальних відносин (Кожурина, 1990, 1992).
У літературному огляді ми звертали увагу на певну розбіжність уявлень про фактори, які стимулювали розвиток ВКП та його функцій. Тому для дослідження ми намагалися підбирати види з різними трофічними спеціалізаціями, з різною структурою кормів, з різними зусиллями, які потрібні для механічної обробки їжі. Для аналізу впливу консистенції (структури) кормів і особливостей механічної обробки їжі ми використали фактологічні дані по хом'якоподібних, викладені у монографії Н.Н.Воронцова (1982).
Становлення певних структур ВКП і носового апарату можна прослідкувати тільки на ембріональному матеріалі. Ембріологічна частина роботи виконана на ембріонах різних стадій розвитку крота, кота свійського, рудої вечірниці, білого щура, бика свійського, свині свійської. Всього досліджено 60 ембріонів. Всі стадії пренатального розвитку (починаючи з 13-ї) були представлені лише по коту свійському (16 ембріонів) і рудій вечірниці (15 ембріонів). По інших видах досліджувалися ембріони, в основному, заключних стадій розвитку. Використані загальноприйняті методики дослідження ембріонального матеріалу. Після загального огляду і опису екстер'єрних ознак, вимірів та визначення стадії розвитку, ембріони фіксувалися в 10% розчині формаліну. Через два тижні матеріал промивався у проточній воді, проводився через серію спиртів для обезводжування і заливався у тверде середовище - парафін. Із парафінових блоків виготовлялися серійні зрізи. Зрізи фарбувалися за Маллорі і заключалися в канадський бальзам. Далі проводилася мікроскопія, фотографування, виготовлення рисунків. Нами також використані препарати із фондів відділу еволюційної морфології хребетних Інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена НАНУ по рудій вечірниці, препарати ембріонів кота cвійського, крота, людини, які зберігаються на кафедрі нормальної анатомії Мінського медичного інституту, імпрегновані солями азотно-кислого срібла за Більшовським-Буе. Розміри ембріонів приводяться у мм тім'яно-куприкової довжини (ТКД).
Анатомічна частина роботи (макро- і мікроскопічне препарування, морфометрія) виконана на 553 черепах (сухих і мокрих) дорослих тварин, новонароджених ссавців (55) та плодів заключних стадій розвитку (таблиця 2.1). Для цього використані черепи ссавців, здобуті нами під час польової практики; черепи копитних опрацьовані нами в музеї заповідника "Асканія-Нова"; опрацьовані також остеологічні фондові колекції відділу палеозоології Національного науково-природничого музею НАН України, відділу еволюційної морфології хребетних Інституту зоології ім.І.І.Шмальгаузена НАНУ, фундаментального анатомічного музею Національного аграрного університету та матеріали Київського зоопарку (табл. 2.1).
В якості основних методик використовувалося мікро- і макроскопічне препарування з використанням бінокуляра МБС-9, розпили черепів у різних площинах; хімічна і біологічна мацерація м'яких тканин та виварювання свіжих і фіксованих скелетів. Проводили морфометричні виміри основи черепа (рис. 2.1).
Для кількісної і якісної характеристики ВКП досліджуваних тварин використовувалися індекси: Ір - індекс піднебіння (відношення довжини піднебіння до загальної довжини основи черепа у відсотках), Іро - індекс кісткового піднебіння (відношення довжини кісткового піднебіння до загальної довжини основи черепа у відсотках), Івро - індекс ширини піднебіння (відношення ширини піднебіння до довжини кісткового піднебіння у відсотках; цей індекс В.С.Сперанський (1988) називає індексом піднебіння).
Оборобка цифрових даних проводилася в системі електронних таблиць Excel 97 (Microsoft Corporation, США, 1998).
Стосовно датування ембріонального матеріалу є певні труднощі. По- перше, автори використовували і використовують два підходи датування: 1 - за довжиною ембріонів; 2 - за стадіями розвитку, встановленими на основі зовнішніх ознак, що й знаходить відображення в публікаціях. По-друге, ссавці відрізняються розмірами і масою тіла у великих межах від кількох грамів до сотень і більше кілограмів; тривалість пренатального онтогенезу також варіює в широкому діапазоні. Все це ускладнює порівняльно-ембріологічний аналіз з використанням літературних даних.
При датуванні ембріологічного матеріалу ми використовували таблиці нормального розвитку, що давало можливість датувати ембріони за стадіями розвитку. Таблиці нормального розвитку опрацьовані для окремих видів гризунів (миші, щура, хом'яка), кролика, деяких рукокрилих, людини (Дибан і ін., 1975; Лєдєньов, Лихотоп, 1988; Keibel, Edwards, 1968; Sterba, 1990). Завдяки цим працям визначено ряд зовнішніх і внутрішніх ознак, які характеризують певну стадію розвитку, незалежно (можливо, відносно) від тривалості ембріогенезу і розмірів тіла ссавців. Щоб мати можливість порівнювати свої дані з літературними і надати можливість використовувати наші дані, ми крім стадії розвитку вказуємо також тім'яно-куприкову довжину (ТКД) ембріонів.
Фотографування макрооб'єктів проводилося з допомогою цифрової фотокамери Olympus C-2040ZOOM з наступною обробкою отриманих знімків (нанесення позначок) у графічному редакторі Photoshop 6.0 (Adobe, 2000) на ПК Pentium 266
- Киев+380960830922