РОЗДІЛ 2
Розвиток шкільної географічної освіти в Україні
з 1917 до 1930 років
2.1. Визначеність шкільної географії серед навчальних предметів
Шкільна географічна освіта з 1917 до 1930 рр. розвивалася в складних умовах [102-109]. Її розвиток тісно пов'язаний з формуванням нової національної школи в Україні. В цей період ми спостерігаємо, як шкільна географічна освіта проходила кілька ступенів свого становлення.
Події 1917р. дали поштовх українському народові в його боротьбі за державну незалежність. Ці роки (1917-1920) насичені подіями визвольних змагань українського народу на всій території України, яка була роз'єднана. Більша її частина була в складі Росії (Наддніпрянська Україна), Північну Буковину загарбала Румунія; Галичину, Холмщину, Підляшшя, Західну Волинь, Західне Полісся, Лемківщину окупувала Польща, Закарпаття опинилось в складі Чехословаччини (рис. 1).
Після повалення самодержавного режиму в Україні в 1917 р. питання державного самовизначення опинилось в центрі боротьби різних політичних сил. На цьому грунті виникли глибокі протиріччя. Російські демократи визнавали за Україною лише право на українізацію сільських шкіл, але ніяк не бажали бачити Україну незалежною державою.
Під час грандіозних демонстрацій робітників, солдатів, студентів, молоді в Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі, Полтаві, Чернігові було продемонстровано прагнення українського народу до незалежного розвитку України. Проте серед учасників цього прагнення виникали суперечності відносно оцінки майбутнього України. Одні бачили її майбутнє в складі перебудованої на федеративних основах Росії, інші були за одержання Україною повної незалежності. Ці розходження ускладнили боротьбу українського народу на цьому етапі.
Нелегкими випробуваннями видалися ці роки і на окупованих (захоплених) землях Західної України. Йшла посилена жорстока боротьба за єдину національну школу.
1917-1920 рр. відзначалися докорінним зламом старої системи освіти, зміною її завдань. Йшли пошуки нових форм навчання, які би відповідали вимогам того часу. Відповідно значні зміни відбувалися і в становленні та розвитку шкільної географічної освіти.
Цей період цілком справедливо називають періодом українського відродження. З розвитком культури, науки, могутній імпульс одержувала освіта. На рівень виняткової державної ваги піднеслася національна школа, стимулюючи розвиток шкільної географічної освіти.
Після проголошення I Універсалом автономної України почалася українізація шкіл. Центральна Рада покладала розв'язання проблем, пов'язаних з українізацією, на свідому частину вчительства, що об'єдналося в Всеукраїнську Учительську Спілку.
За активним сприянням Спілки вже літом 1917 р. відкривалися нові приватні і державні школи і гімназії, організовувалися курси з перепідготовки вчителів географії. Товариство Шкільної Освіти виробило наукову термінологію для шкільної географії, видавалися нові підручники та обладнання.
З проголошенням в листопаді 1917 р. Української Народної Республіки змінилося управління освітою. Замість навчальних округів, запровадилися комісаріати, а місце дирекцій та інспекцій народних шкіл зайняли комісари народної освіти [116].
В українських педагогічних колах в цей період почались педагогічні дерзання, творчість на місцях, що ламали консерватизм старої школи. Але вони були надто розрізнені. Відділи народної освіти самі складали програми з географії, розробляли своїми силами методичні прийоми викладання, навіть спонукали до такої роботи окремі школи. На місцях точилися постійні дискусії щодо розвитку шкільної географічної освіти, її змісту, форм і методів навчання.
Матеріали цих дискусій ми бачимо на сторінках документів вчительських з'їздів, конференцій, в яких брали участь провідні вчені та місцеві освітні працівники [120].
Знаменною подією в становленні і розвитку шкільної географії була розробка Міністерством освіти разом з урядом Директорії проекту програми єдиної школи.
Восени 1917 р. Товариство Шкільної Освіти у Києві скликало українське учительство на П з'їзд для розгляду питань організації українських шкіл. Однією з доповідей з'їзду була про українську Єдину школу. Головні засади проектованої школи:
- школа має головним завданням виховання дітей;
- матеріал, який дається дітям до переходового зросту, береться з життя, що їх
оточує;
- школа повинна бути єдиною;
- школа ділиться на 2 частини: 1 - сім років; П - 4 роки.
Учасники з'їзду з піднесенням зустріли ці засади. З січня 1919 р. були створені комісії Товариства Шкільної Освіти, утворено Секретаріат Освіти. Почалася поступова робота над розробленням планів і програм Єдиної школи.
Проект Єдиної школи захоплював своєю простотою, дохідливістю, був підтриманий громадськістю. За проектом Єдину школу повинні проходити всі діти України, незалежно від соціального становища їх батьків.
Програма Єдиної школи підносила на нову ступінь шкільну географічну освіту. Її викладання передбачалося з початкової школи. Так, вже в 3 класі діти знайомилися з головними елементами фізичної та математичної географії і географії України. Причому, географія викладалась паралельно з природознавством.
В 4 класі географія у загальних рисах знайомила дітей з територією України. Передбачались спостереження в природі, під час яких дітей вчили розбиратися в питаннях явищ фізичної і математичної географії.
В 5 класі йшло в повному циклі навчання природознавства. Викладалися окремо основи мінералогії з геологією. Це вперше в шкільній географії. Тут же, в 5 класі продовжували вивчати географію України та прилеглих до неї країн Східної Європи.
В 6 класі вивчали країни Західної Європи.
В 7 класі - позаєвропейські країни.
У 8 класі вводився курс фізичної географії, до складу яко
- Киев+380960830922