РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Природні умови території проведення досліджень
Польові досліди проводили протягом 1999-2002 рр. В Житомирській області в сівозмінах дослідного поля ДАУ (НДГ "Україна" Черняхівського району), СТОВ "Перемога" Коростенського (зона Полісся) та "Хлібороб" Андрушівського районів (Північний Лісостеп), в яких використовували озиму пшеницю Миронівська 61. Лабораторні дослідження виконували на кафедрі рослинництва ДАУ.
Грунтовий покрив Полісся досить різноманітний, що зумовлюється вологим і м'яким кліматом, неоднорідністю хімічного і гранулометричного складу грунтотворних і, місцями, підстилаючих порід, добре розвинутим мезо- і мікрорельєфом при загальній рівнинній території, близьким і дуже нерівномірним рівнем залягання грунтових вод та різноманітністю рослинних формацій.
Грунти дослідного поля ДАУ сірі лісові легкосуглинкові і характеризуються низьким вмістом гумусу - 1,68-1,96% та лужногідролізованого азоту - 76-117 мг/кг, підвищеним та високим вмістом рухомого фосфору - 145-185 мг/кг, низьким та середнім рівнем забезпечення обмінним калієм - 76-114 мг/кг, гідролітичною кислотністю 2,3-4,0 мг-екв / 100 г грунту.
Формування сірих лісових легкосуглинкових грунтів пов'язане з широколисними лісами і добре розвиненим трав'янистим покривом. В результаті складних фізико-хімічних і біологічних процесів розкладу органічних речовин утворюються органо-мінеральні сполуки, які при промивному водному режимі частково переміщуються в нижні шари грунту. Проте порівняно із дерново-підзолистими грунтами вони характеризуються більш інтенсивним розвитком дернового процесу грунтоутворення і
послаблення підзолистого [259].
В агроекологічних умовах СТОВ "Перемога" Коростенського району дослідження проводили на дерново-середньопідзолистих супіщаних грунтах з рівнем забруднення 137Сs від 1 до 15 Кі/км2, вмістом гумусу - 0,52-1,29%, гідролізованого азоту - 35,7-61,9 мг/кг, рухомого фосфору - 46 - 52 мг/кг, обмінного калію - 51-67 мг/кг та гідролітичною кислотністю - 1,3- 1,6 мг-екв. / 100 г грунту.
Дерново-середньопідзолисті супіщані грунти є зональними для Полісся і утворилися під лісовою рослинністю з участю трав'янистої в результаті взаємодії підзолистого і дернового процесів, які відбуваються майже одночасно, однак з переважанням підзолистого процесу грунтоутворення. За гранулометричним складом домінуючою є фракція піску (частки розміром 1-0,05 мм), на долю якої припадає 40,2-67,8% [259].
Дослідження в СТОВ "Хлібороб" Андрушівського району Житомирської області (північна частина Лісостепу) виконували на чорноземах типових неглибоких із вмістом гумусу 2,3-3,1%, гідролізованого азоту - 149,4-175,8 мг/кг, рухомого фосфору - 230-250 мг/кг, обмінного калію - 110-120 мг/кг і гідролітичною кислотністю 3,9-4,8 мг-екв./100 г грунту.
Клімат Полісся помірно континентальний з відносно теплим і вологим літом та м'якою зимою. Істотний вплив на формування клімату чинять морські повітряні потоки, які надходять з північних районів Атлантики та арктичних морів, що супроводжується інтенсивною циклонічною діяльністю. В холодний період року (листопад-березень) тут буває до 30-40 циклонів, а в теплий (квітень-жовтень) - до 12-15.
Рівень поглинутої радіації на території, де проводились дослідження, становить 315-335 кДж/см2 за рік, а радіаційний баланс - близько 170 кДж/см2.
Одним з основних елементів клімату, що визначає умови формування та характер погоди є температура повітря, яка істотно впливає на розиток септоріозу.
Середньобагаторічні температури на території Полісся України тримаються в межах 6,6-6,8о С, а середньомісячна літніх місяців - +16,0 - +18,7о С і зимових -+5,6-5,8оС. Гідротермічний коефіцієнт становить - 1,2-1,4.
Дата самого пізнього весняного заморозку припадає на 3 декаду травня, найранішого осіннього - на 2 вересня. Середня тривалість безморозного періоду - 160-175 днів. На Поліссі тривалість періоду з активними температурами становить 150-160 днів. Їхня сума (вище 10оС) для цієї зони досягає 2300-2450оС.
Порівняно із Лісостепом в зоні Полісся випадає більше опадів. Просторово-часовий їх розподіл має значний вплив на режим зволоження та розвиток септоріозу та зумовлюється загальноциркуляційними факторами. Всього ж в зоні Полісся середньорічна сума опадів становить 550-650 мм, а у Західному Лісостепу - 500-550 мм. Протягом теплого періоду (квітень-жовтень) на цій території випадає 400 мм опадів, а в холодний період (листопад-грудень) - 130-200 мм. Максимальна їх кількість (61-106 і 76-106 мм) припадає відповідно на червень і липень.
Середньодобова відносна вологість повітря в зоні Полісся взимку сягає максимального значення і становить 80-90%, а влітку - 70-80%, проте у Західному Лісостепу ці показники знаходяться відповідно в межах 70-80% і 60-70%.
Важливою складовою зволоження території є випаровування. Воно зумовлює температуру приземного шару повітря і вологозабезпеченість грунту. Максимальна і мінімальна сума випаровування на території Полісся становить відповідно 695 і 405 мм [260].
Характерною особливістю для зони Полісся є перевищення річної суми опадів над кількістю випаруваної вологи, що посилює розвиток септоріозу. Цьому процесу сприяє також високий рівень грунтових вод. Проте кліматичні умови неоднакові в різних районах Полісся, що в свою чергу впливає на розвиток і розподіл рослинності та шкідливих організмів
агроценозу пшениці.
2.2. Погодні умови, що склалися протягом вегетації пшениці за роки досліджень
В роки досліджень погодні умови вегетаційних періодів по-різному впливали на розвиток і поширення септоріозу.
Осінній період вегетації озимої пшениці 1998 року (рис. 2.1, 2.2) характеризувався теплою і вологою погодою, що сприяло росту і розвитку озимої пшениці та поширення в посіві збудників септоріозу. Лише в першій декаді жовтня спостерігалося незначне похолода
- Киев+380960830922