РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА, МІСЦЕ ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методика досліджень
Вивчення біоекологічних особливостей розвитку та розмноження яблуневого плодового пильщика проводили у 2001-2003 рр. у польових, лабораторно-польових і лабораторних умовах в садах і наукових лабораторіях дослідного господарства (ДГ) "Новосілки" Інституту садівництва УААН, агрокомбінаті (АК) "Тарасівський" Київської області та у Мліївському інституті садівництва ім. Л.П. Симиренка Черкаської області.
З метою спостереження за початком заляльковування шкідника проводили ґрунтові розкопки у пристовбурних кругах яблуневих дерев, під які попередньо були закопані гончарні горщики розміром 25 ?20 см (всього 20), наповнені ґрунтом і личинками пильщика, які згодом плели кокони. У кожен горщик закладали по 25 несправжніх гусениць. Заляльковування личинок, що перезимували, визначали шляхом відмивання та розрізування 10 коконів через день після дати переходу середньодобової температури ґрунту на глибині 10 см через +40С (нижній поріг розвитку). Паралельно підраховували кількість личинок у коконах, загиблих від хвороб.
Моніторинг вильоту імаго яблуневого плодового пильщика з ґрунту проводили за допомогою білих клейких пластин. Даний метод був запропонований у 1978 р. в США (Owens & Prokopy) і в останні роки успішно застосовується в ряді європейських країн та в Північній Америці. В Україні до цього часу він не опрацьований і не перевірений на практиці.
За методикою Owens & Prokopy [177], на один пункт спостереження (приблизно 1 га / конкретний сорт) достатньо трьох оптичних уловлювачів розміром 15 ? 20 см, натертих з обох боків невисихаючим клеєм "Chemstop" і віддалених один від одного на 25 м. Пластини вивішували за тиждень до початку цвітіння раноквітуючого сорту (Пепін литовський) на зручній для огляду незатіненій частині дерева, на висоті 1,5 м над землею.
Для моніторингу льоту пильщика використовують два типи оптичних уловлювачів: Rebell, виготовлений з двох навхрест з'єднаних білих пластин загальною площею 120 см2 з високим відбиттям UV на ділянці 250-400 мм, і Temmen, котрий являє собою просту білу пластину загальною площею 714 см2 з нижчим відбиттям UV. Зважаючи на те, що період льотної активності яблуневого пильщика триває 2 тижні, необхідно проводити контроль уловлювачів тричі на тиждень.
У своїх дослідженнях ми використовували тип Temmen, який успішно зарекомендував себе в садах ДГ "Новосілки" та у Мліївському інституті садівництва і довів свою придатність.
Одночасно для спостереження за вильотом шкідника та його паразитів з ґрунту використовували бездонні садки-ізолятори, затягнуті сіткою. Їх переглядали кожен день, зранку та увечері, і підраховували чисельність комах.
Співвідношення статей вивчали за результатами фіксування імаго на білих клейких пластинах і в садках-ізоляторах, розміщених на інсектарній ділянці лабораторії захисту рослин ІС УААН. Там само і в таких же садках, а також у природних умовах методом спостережень і підрахунків досліджували тривалість життя імаго, спарювання, початок відкладання яєць, період ембріонального розвитку та відродження личинок. В усіх випадках на ізолятори, а також на гілки яблуні вішали етикетки. На них відмічали кількість комах, дати відкладання яєць і відродження личинок, а також строки переходу несправжніх гусениць із зав'язі в зав'язь і вихід личинок з плоду в грунт для коконування.
Спостерігаючи за ембріональним розвитком пильщика, щоденно розрізали та оглядали квітки і зав'язь (по 100 шт. з 4 боків крони п'яти модельних дерев), в які були відкладені яйця шкідника. Спостереження вели до початку відродження личинок.
На модельних деревах після відродження несправжніх гусениць закривали марлею гілки, в зав'язі яких було не більше 1-2 личинок. У процесі контролю за ними визначали початок відходу личинок у грунт і кількість плодів, пошкоджених однією личинкою.
Запас яйцепродукції самиць шкідника (потенційна плодючість) визначали на основі аналізу розтинів їх та подальшого підрахунку кількості яєць у яйцевих трубках. Фактичну плодючість обчислювали за допомогою щоденних обліків числа яєць, відкладених в умовах ізоляторів. У кінці льоту визначали залишкову кількість яєць у статевій системі самок в ізоляторах і природних умовах. Різниця між потенційною плодючістю самок і числом невідкладених яєць становить показник фактичної плодючості. Розтини черевця заморених хлороформом самиць проводили у воді, яка забезпечує відокремлення яйцевих трубок від жирового тіла.
Кількість личинок, що залишилися в діапаузі, підраховували після закінчення вильоту імаго шляхом відмивання коконів з горщиків. Ці кокони закладали в один горщик з ґрунтом для подальших спостережень за перебуванням личинок фітофага у двох- і трьохрічній діапаузі.
Для визначення заселеності ґрунту личинками яблуневого плодового пильщика та глибини їх залягання восени (вересень-жовтень) під кронами трьох дерев (схема садіння 9 ? 4,5 м, 1947 року посадки) брали ґрунтові проби у міжряддях саду і розміщували у шаховому порядку з урахуванням сторін світу. Проби розміром 50 ? 50 ? 25 см розташовували на відстані від штамба 50 см, 1, 2, 3 і 4 м. Шар ґрунту знімали на глибинах 0-5; 5-10; 10-15; 15-20; 20-25 см з наступним промиванням через сито.
Вивчення заселеності сортів яблуні плодовим пильщиком проводили в садах без обприскування проти личинок першого віку цього шкідника в 2001-2003 рр. у дослідному господарстві "Новосілки" Інституту садівництва УААН та Мліївському інституті садівництва ім. Л.П. Симиренка (без обробки проти фітофага). Для цього переглядали 200 плодових розеток (по 50 з 4 боків крони) п'яти модельних дерев кожного сорту і визначали відсоток пошкодженої зав'язі.
Порівняльну оцінку різних сортів проводили за методикою, запропонованою О.Ю. Бородаєм [13]. Сорти поділили за ступенем пошкодженості на три групи: слабопошкоджувані, або порівняно стійкі, в яких пошкодження зав'язі не перевищує 10%, середньопошкоджува