РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ УМІНЬ БУДУВАТИ МІРКУВАННЯ
….................................................. 96
Особливості міркувань дітей 5-річного віку ...…........……..........96
Підготовка вихователів до роботи за пропонованою
методикою ……………..........…….....................………………...107
Теоретичні положення, принципи та умови організації дослідного
навчання.....….......................……………….…..........111
Мета, завдання, етапи, мовний зміст роботи з формування у дітей старшого
дошкільного віку умінь будувати міркування .....…..126
Методи, організаційні форми й засоби формування у дітей старшого дошкільного
віку умінь будувати міркування............136
Перевірка результатів упровадження експериментальної
методики……...……………………….....................…..............…162
Висновки до розділу 2……………..……..........……….....…...……..... 174
ВИСНОВКИ……………..………………………………….............................. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………..……………….……........... 183
ДОДАТКИ……………………..……………………………………..…............211
ВСТУП
Актуальність дослідження. У процесі модернізації освіти в Україні, впровадження
12-річного терміну навчання, реалізації Концепції мовної освіти, Державних
стандартів початкової школи, Базового компоненту дошкільної освіти в Україні
значна увага приділяється формуванню мовленнєвої компетенції дитини, вихованню
мовної особистості, яка “володіє виражальними засобами рідної мови, всіма її
видами і типами, спроможна вільно, в неповторній мовленнєвій формі виражати
власну позицію патріота і громадянина щодо певних життєвих явищ” [1 Концепція
мовної освіти 12-річної школи (українська мова)// Українська мова і література
в школі. – 2002. – №2. – С. 4-10.], міркувати, логічно й послідовно
висловлювати свої думки, пояснювати, доводити власні судження й переконання.
Урахування особистісно орієнтованого підходу до сучасного навчально-виховного
процесу передбачає впровадження нових підходів до мови як предмета навчання.
Такі теоретичні положення пропонують сучасні психолінгвістичні концепції,
згідно яких мова є передусім “мовою особистості”, “найважливішим орієнтиром
дитини в її діяльності у світі”, “дороговказом у житті на шляху до себе”
(О.О.Леонтьєв). Крім того, в особистісно детермінованих стратегіях та
технологіях розвитку мовленнєвого спілкування й оволодіння мовою – мова є не
тільки “значеннєвим”, а й “смисловим феноменом” (О.О.Леонтьєв). Отже, вкрай
важливо конструктивно переглянути засади розвитку мовлення, враховуючи і
впроваджуючи функціонально-смисловий підхід у навчанні дітей монологічного
мовлення, в його функціонально-смислових типах і мовностилістичних варіантах.
Засвоєння дитиною навичок і вмінь будувати міркування (як одного з
функціонально-смислових типів мовлення) сприяє інтелектуальному становленню
дитини, розвиткові вербально-логічного мислення, оперативної мовленнєвої
пам’яті, пізнавальної активності. Міркування є одним із операційних засобів
опанування знань у школі.
Загальновідомо, що Державний освітній стандарт початкової школи з української
мови передбачає, починаючи з 1-го класу, ознайомлення учнів з міркуванням як
типом мовлення; формування вмінь аргументувати свою думку, робити умовиводи.
Проте аналіз дошкільної методичної літератури й практики свідчить, що в чинних
програмах навчання і виховання дітей не виокремлено спеціальні завдання та
мовний зміст роботи над міркуванням як функціонально-смисловим типом
монологічного мовлення, тобто між початковою і дошкільною освітніми ланками не
вибудовані логічні зв’язки в змісті навчання дітей монологу-міркування. Це
обумовлює відсутність методичних рекомендацій з формування у дітей старшого
дошкільного віку навичок і вмінь будувати міркування, ускладнює виконання
вихователями відповідної мовної роботи в дошкільних освітніх закладах, а тому
негативно впливає на мовленнєву підготовку дітей до навчання в школі. Водночас
спостереження над мовленням дошкільників засвідчили, що діти вже в 4 роки
самостійно висловлюють елементи міркувань як у повсякденному спілкуванні, так і
в ситуації, коли їх спонукають пояснити, довести чи обґрунтувати свою думку,
відповісти на питання “Чому?”.
Реалізація завдань, пов’язаних з опануванням учнями “висловлювання-міркування”,
його структурних компонентів, істотних ознак (зв’язність і цілісність),
здійснюється, як свідчать психолого-педагогічна наука, шкільна й дошкільна
практика, ефективніше, якщо в спонтанному мовленні дошкільника наявна і
функціонує на практичному рівні відповідна синтаксична одиниця, коли ще до
навчання в школі сформувалося “мовне відчуття” міркування (М.С.Вашуленко,
Л.О.Калмикова, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Р.І.Нікольська, Л.П.Федоренко та
ін.).
Психологічні й психолінгвістичні дослідження П.П.Блонського, Л.І.Божович,
Л.С.Виготського, Л.Ф.Войтко, П.Я.Гальперіна, М.Дональдсон, Д.Б.Ельконіна,
М.І.Жинкіна, О.В.Запорожця, О.М.Леонтьєва, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурії,
Г.О.Люблінської, Н.О.Менчинської, С.Л.Рубінштейна, В.О.Філь, О.М.Шахнаровича та
інших учених довели, що в дітей старшого дошкільного віку розвиток мовлення
тісно пов’язаний із формуванням “міркуючого мислення”, що за умов спеціально
організованого навчання вони здатні оволодіти міркуванням як послідовним рядом
суджень.
Відомі методисти (М.М.Алексєєва, А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Н.Ф.Виноградова,
Н.В.Гавриш, Л.О.Калмикова, Н.І.Кузіна, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов,
Р.І.Нікольська, Н.Г.Смольнікова, Ф.О.Сохін, О.С.Ушакова, Л.П.Федоренко,
В.І.Яшина та ін.) обстоюють думку, що старших дошкіл