РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Методи дослідження, які застосовуються в роботі, носять комплексний характер і
включають такі приватні методики:
1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.
2. Антропометрія.
3. Педагогічні спостереження.
4. Тестування параметрів моторики.
5. Тензодинамографія.
6. Стабілографія.
7. Міотонографія і міотонометрія.
8. Методи математичної статистики.
2.1.1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури
У період підготовки і в процесі роботи над дисертацією було проаналізовано
понад 200 вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, які розкривають
проблеми теорії і методики спортивного тренування та багаторічного процесу
спортивної підготовки у волейболі. Вивчалися біомеханічні особливості моторики,
теоретичні основи й методичні особливості побудови і використання фізичних
вправ на різних етапах підготовки та їх вплив на рівень фізичної
підготовленості, що безпосередньо впливає на технічну майстерність спортсменів
високої кваліфікації, а також на біомеханічні властивості скелетних м’язів,
біокінематичні та біодинамічні характеристики рухів волейболістів.
2.1.2. Антропометрія
Сучасний рівень спортивних досягнень, актуальні задачі спорту вимагають
подальшого вивчення антропометричних особливостей спортсменів, які істотно
впливають на специфіку вирішення рухових задач у волейболі.
Морфологічний статус спортсмена багато в чому визначає його функціональні
можливості, які в кінцевому рахунку відображаються на схильності до різних
видів діяльності. У зв’язку з цим особи з певним рисами будови тіла виявляються
більш, ніж інші, придатними до високих досягнень в конкретних видах спорту.
З метою визначення соматометричного профілю волейболістів була складена
програма вимірювань, до якої входило дослідження таких показників: маса (вага)
тіла; довжина (зріст) тіла, верхньої кінцівки, плеча, передпліччя, кисті,
нижньої кінцівки, стегна, гомілки, стопи; їх окружність. Також вимірювались
показники серцево-судинної та дихальної систем: частота серцевих скорочень,
систолічний та діастолічний тиск, об’єм грудної клітини на вдосі та видосі,
життєва ємність легенів [3, 136].
Маса (вага) тіла визначалась за допомогою спеціальних медичних вагів. Довжина
(зріст) тіла вимірялась зрістоміром. Подовжні розміри тіла – металевим
штанговим антропометром Мартіна. Маса визначалась на основі показника шкали
коромисла вагів. Довжина тіла – шляхом вимірювання відстані від верхівки точки
голови до підлоги. Довжина верхньої кінцівки – від акроміальної точки до
пальцевої. Довжина плеча – від акроміальної точки до променевої. Довжина
передпліччя – від променевої точки до шилоподібної. Довжина кисті – від
шилоподібної точки до пальцевої. Довжина нижньої кінцівки – від вертельної
точки до підлоги. Довжина стегна – від вертельної точки до верхньогомілкової.
Довжина гомілки – від верхньогомілкової точки до нижньогомілкової. Довжина
стопи – відстань між найбільш виступаючою ззаду точкою п’ятки і найдальшою від
неї точкою на кінці першого пальця [98, 137].
2.1.3. Педагогічні спостереження
Педагогічні спостереження велись за змагальною діяльністю волейболістів вищої
спортивної майстерності ігор Національного чемпіонату, Кубка України з
волейболу серед чоловічих команд майстрів першої та вищої ліг. Аналізувались
відеозаписи з Олімпійських ігор, Чемпіонату Світу та Європи. Всього
проаналізовано більше 150 ігор різних першостей і чемпіонатів, що дозволило нам
визначити специфіку рухової діяльності спортсменів різного рівня
підготовленості, визначити структуру змагальної діяльності волейболістів,
частку основних технічних дії у волейболі, реалізацію технічної майстерності
спортсменів.
2.1.4. Тестування параметрів моторики
За станом розвитку фізичних якостей можна характеризувати спеціальну фізичну
підготовленість спортсменів. З цією метою, згідно з існуючими методиками [83,
152, 214], проведено контрольні іспити за допомогою спеціальних комплексів
вправ та тестів для волейболістів. Дослідження волейболістів виконувались для
визначення стану розвитку швидкісно-силових якостей; гнучкості; спритності;
силових якостей, а саме: тестове завдання “ялинка” (92 м), човниковий біг 4 х 9
м, біг 60 м, біг 1500 м, стрибок угору з місця, стрибок при виконанні
блокування, стрибок угору з розбігу при виконанні нападаючого удару, стрибок у
довжину з місця, підтягування на жердині, згинання-розгинання рук в упорі
лежачи, кистьова динамометрія правої та лівої рук, кидок набивного м’яча (1 кг)
з-за голови сидячи, стоячи, у стрибку.
2.1.5. Тензодинамографія
Тензодинамографічний метод реєстрації динамографічних характеристик рухів
виконувався динамометричним комплексом “Модуль”, що складався із
динамометричної платформи ПД-3А, первинного перетворювача ПП-6, призначеними
для виміру статичних і динамічних опорних реакцій спортсменів у трьох
взаємоперпендикулярних площинах. Номінальне вимірювання зусилля: за
вертикальною віссю ±1000 кгс (980 Н), за горизонтальною віссю Y±500 кгс (490
Н), за горизонтальною віссю Х±500 кгс (490 Н).
Комплекс має 6 вимірювальних компонентів (Z1, Z2, Z3,Y1, Y2, X), 3 датчики сили
(типу ДС-2-ІД). Максимально допустиме зусилля на вертикальну вісь за умови
навантаження за центром платформи 3000 кгс (2940 Н), номінальна чутливість
кожного компонента за осями 5 мв/кгс (5 мв/Н) [114, 127].
Електротензодинамографічні дослідження проводилися з метою вивчення кількісних
характеристик опорних взаємодій тіла спортсменів при виконанні ними технічних
дій.
Для проведення досліджень використовувався
- Киев+380960830922