РОЗДІЛ 2
РОЗЛОМНО-БЛОКОВА БУДОВА РАННЬОДОКЕМБРІЙСЬКОГО
ФУНДАМЕНТУ
Пізній протерозой – це період деструкції ранньодокембрійського фундаменту,
формування тектоно-термальних поясів, з якими пов’язані процеси перетворення
архейського і ранньопротерозойського субстрату, закладення систем палеорифтових
структур, розломів, вкорінення на багатьох кратонах світу масивів гранітів
рапаківі.
УЩ, як найбільш стабілізована частина континентальної кори, представлений, в
значній мірі, найдавнішими архейськими утвореннями. Ранньопротерозойські
структурно-формаційні комплекси складають другий структурний поверх. Причиною
такої стабілізації, напевно, є сам процес літофікації в архейський час,
обумовлений потовщенням під архейською корою перидосфери і стоншенням
астеносфери [31].
Кристалічний фундамент ВПП, а особливо її Волинської частини, складений більш
молодими утвореннями, які багатьма дослідниками відносяться до свекокарелід,
вік яких змінюється в межах від 1800 до 1050 млн років. Таким чином, в межах
Волино-Поділля (ВП) кристалічний фундамент в ранньопротерозойський час
формувався в умовах мобільного поясу з достатньо активною тектоно-магматичною і
метасоматичною переробкою не тільки континентальної, але й океанічної кори.
Величезні маси виверженої кислої магми і інтрузивний основний магматизм
слугували матеріалом формування всієї гами порід клесіської серії і осницького
комплексу в період становлення, які облямовують Український протоплатформний
масив, складчастої системи свекарелід. Разом з тим, бурінням глибоких
параметричних свердловин, розкривших породи фундаменту в центральній частині
ВППр доказано, що під доплитним осадовим чохлом залягають слабо метаморфізовані
утворення, які складають, очевидно, метаплатформні масиви, складені товщами
біотит-хлоритових сланців, з тілами апліто-пегматоїдних гранітів і пегматитів,
ізотопний вік яких коливається в межах від 1584 до 1050 млн років [31]. Породи
такого речовинного складу, включаючи і клесівську серію, представлену
лептитами, метаморфізованими діабазами, діабазовими, андезитовими порфіритами,
альбітофірами, кератофірами, фельзитами, туфами та іншими метаморфітами кислої
і основної магми, повністю відсутні в межах УЩ, за виключенням Осницького
блоку.
Гетерогенність всієї структури кристалічного фундаменту ВППр, різноманітний
речовинний склад порід, які складають окремі блоки, що часто розвивались в
автономному режимі, а також низькотемпературний метаморфізм цих порід і різна
ступінь насиченості їх інтрузіями основного і кислого складу, сприяли
інтенсивному подрібненню фундаменту на блоки високих порядків під дією
байкальського тектогенезу, який забезпечував такий механізм структуроутворення,
що епохи стиснення і розтягу, перемежовуючись співпадали з періодами деструкції
континентальної кори і діастрофічними циклами, які спостерігалися в пізньому
протерозої на СЄП.
Особливо інтенсивним цей процес був у Волинській частині регіону, головним
структурним елементом якого є Поліський блок, центральне положення в межах
якого, як відомо, займає ВППр.
В глибинних розломах і крупних розривних порушеннях цього блоку діастрофізм
проявлений дислокаційним метаморфізмом, формуванням тектоно-метасоматичних зон
з багаторазовою переробкою субстрату до мілонітів та діафторитів.
Розломно-блокова структура фундаменту Поліського блоку сформувалась наприкінці
раннього протерозою, багаторазово впливала на процес наступного
осадконакопичення від рифею і до четвертинного періоду. В центральній частині
цього блоку, починаючи з рифею, під впливом сітки розломів, діагональної
системи і широтних розломів почав формуватись ВППр. Фундамент блоку під впливом
цих систем був подрібнений на ряд блоків більш високих порядків. Пізніше
з’явились розломи азимутально нових напрямків, а ці блоки, в свою чергу, були
подрібнені на більш дрібні структурні елементи. Зони розломів на теперішній час
займають 3/4 Поліського блоку і утворюють шість серій (систем): меридіональну,
широтну, дві північно-східні та дві північно-західні. Розломи вирізняються один
від одного глибинністю, внутрішньою будовою і кінематичними властивостями. В
геофізичних полях вони також характеризуються по-різному. При першому
ознайомленні із структурною картою Волині складається враження, що фундамент
регіону розбитий на дрібні “осколки”. Тільки в межах Камінь-Каширського блоку
ІІ-го порядку, автором при виконанні робіт з глибинного геологічного картування
масштабу 1:200 000, виділено 14 блоків ІІІ порядку і 28 розломів, вік яких
різний: від раннього протерозою до крейди. Обмеженість об’єму тексту роботи не
дозволяє охарактеризувати всі розломи і розломні зони Волині, тому зупинимось
тільки на системах добре вивчених нами глибинних розломів І порядку.
Міднівська розломна зона розташована в північно-західній частині
Камінь-Каширського блоку. Зона розмежовує Білорусько-Прибалтійський
гранулітовий пояс і Центрально-Білоруський прогин. Простирання її
північно-східне. Зона добре проявлена в гравімагнітному та електрополях. За
результатами геофізичних робіт і глибинного геологічного картування в межах
зони виділені Збунінський, Хмелівський і Бродятинський розривні порушення (рис.
2.1,6,20).
Перші два порушення розміщені вздовж границь зони. Амплітуда зміщення блоків
фундаменту по цих розломах досягає 750 м (Збунінський розлом).
Міднівська зона відноситься до найбільш давніх за часом закладення в
фундаменті. Перші тектонічні порушення в межах зони мали місце ще в ранньому
протерозої. В ній виявлені сліди прояву ранньобайкальського, герцинського та
пізньоальпійського тектогенезів.
Вижівсько-Мінська
- Киев+380960830922