Розділ 2
Загальна методика Й основні методи дослідження
2.1. Загальна методика та об’єкти дослідження
Відповідно до мети та завдань дослідження на базі науково-дослід-ного центру
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова в рамках
загально-університетської наукової тематики “Розробка нормативних критеріїв
здоров’я різних вікових та статевих груп населення на основі вивчення
антропогенетичних та фізіологічних характеристик організму з метою визначення
маркерів мультифакторіальних захворювань (підлітковий вік)” проведено
комплексне обстеження міських дівчаток у віці від 12 до 15 років та хлопчиків у
віці від 13 до 16 років (згідно зі схемою вікової періодизації онтогенезу
людини, яка була прийнята на VII Всесоюзній конференції з проблем вікової
морфології, фізіології та біохімії АПН СРСР [83]).
Для цього попередньо відбиралися міські підлітки представники української
етнічної групи, що у третьому поколінні проживали на території Подільського
регіону України і не мали будь-яких скарг на стан здоров’я на момент обстеження
та хронічних захворювань в анамнезі. Відібраним дівчаткам і хлопчикам, після
попереднього психофізіологічного та психогігієнічного анкетування для
визначення суб’єктивного стану здоров’я, було проведено детальне
клініко-лабораторне дослідження (ультразвукова діагностика серця, магістральних
судин, щитоподібної залози, паренхіматозних органів черевної порожнини, нирок,
сечового міхура, матки та яєчників; рентгенографія грудної клітини;
спірографія; кардіографія; тетраполярна реокардіографія; стоматологічне
обстеження; визначення основних біохімічних показників крові; оцінка рівня
гормонів щитоподібної залози та яєчників, прик-тест з мікст-алергенами тощо).
У результаті з 310 обстежених підлітків обох статей було відібрано 211
практично здорових (108 дівчаток та 103 хлопчика). У кожній віково-статевій
групі підлітків було представлено не менше 25 осіб.
Для подальшого поглибленого дослідження були обрані показники тетраполярної
реокардіографії в залежності від віку, статі та особливостей будови тіла.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Тетраполярна реокардіографія.
Реографічні параметри визначали за допомогою комп’ютерного діагностичного
комплексу (рис. 2.1), що забезпечує одночасну реєстрацію електрокардіограми,
фонокардіограми (ФКГ), основної і диференціальної тетраполярної реограми (РГ)
та вимірювання артеріального тиску. Портативний багатофункціональний прилад був
розроблений співробітниками Вінницького національного технічного університету
та НДЦ Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
[97].
Рис. 2.1. Комп’ютерний діагностичний комплекс.
У приладі застосований більш прогресивний в порівнянні з біполярним –
тетраполярний метод вимірювання, який дозволяє виключити вплив перехідного
опору електрод-шкіра на процес вимірювання. У конструкцію комплексу закладений
модульний принцип побудови. Весь пристрій складається з функціонально
закінчених блоків (модулів), що поєднуються між собою в будь-якому сполученні
та дозволяють до системи, яка уже знаходиться в експлуатації, додавати нові
вимірювальні блоки з метою розширення функціональних можливостей (див. рис.
2.1). Функціонально система являє собою периферійний пристрій ЕОМ, що
підключається до послідовного порту (СОМ1 або СОМ2). Відмінною рисою апаратної
частини є відсутність блоку живлення, тобто підключення системи до ЕОМ
відбувається аналогічно до підключення маніпулятора “миша”. При цьому
забезпечується гальванічна розв’язка між ЕОМ і пристроєм, який реєструє напругу
не менше 4000В. До мережі 220В пристрій не підключається.
Прилад тетраполярної реокардіографії призначений для перетворення опору частин
тіла людини перемінному струму в електричний сигнал – реограму з наступною
реєстрацією, обробкою та зберіганням отриманих даних, а також розрахунку
основних параметрів досліджуваних ділянок. Прилад дозволяє: реєструвати
реограму двома незалежними каналами одночасно з вимірюванням базового імпеданса
в режимі реального часу; проводити автоматичну калібровку, самотестування і
контроль якості накладених електродів; проводити програмну обробку вихідних
даних – фільтрацію перешкод, стабілізацію ізолінії, усереднення; вимірювати
амплітудно-часові характеристики реограми в автоматизованому режимі за
допомогою маркерів; автоматично розпізнавати характерні точки на реографічній
кривій; проводити розрахунок параметрів тетраполярної реокардіографії;
виконувати побудову графіків, які є першими похідними за часом відповідних
реографічних сигналів; виводити на друкування вихідні дані та результати
обробки у графічному та текстовому вигляді; порівнювати реографічні криві
методом накладання; формувати висновки за результатами обробки; виконувати
роботу з базою даних пацієнтів.
Основні параметри каналів реєстрації тетраполярної реокардіографії наведені в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Основні параметри каналів реєстрації тетраполярної реокардіографії
Кількість каналів
Діапазон вимірювань базових опорів на вході (Ом)
0-150
Діапазон вимірювання пульсового опору на вході (Ом)
0-0,5
Рівень шумів приведених до входу при базовому опорі 10 Ом, не більше (Ом)
0,002
Верхня гранична частота смуги пропускання (за рівнем 3дБ) пульсових вимірювань
опору (Гц)
30
Нерівномірність АЧХ, не більше (%)
15
Постійна часу каналу вимірювання пульсових вимірів опору (с)
0,7
Частота вимірювального струму (кГц)
75-85
Еффективне значення вимірювального струму, не більше (мА)
1,8
Реографічне дослідження проводилось в горизонтальному положенні пацієнта після
10-15 х