РОЗДІЛ 2
ОБҐРУНТУВАННЯ загальної концепції та методів
досліджень
2.1 Вибір загальної методології досліджень
Ефективність лікарських засобів місцевої дії залежить від впливу цілого
комплексу взаємопов’язаних факторів, найважливішими з яких є спроможність
активного інгредієнту оптимально впливати на ушкоджені тканини-мішені, а також
властивості основи лікарської форми. Саме тому, при створенні нових і
вдосконаленні існуючих лікарських препаратів головними завданнями є пошук
ефективних і безпечних активних субстанцій та раціональний вібір основи-носія.
Метою роботи була розробка і обґрунтування складу нового лікарського засобу з
гепарином і метилурацилом. Одним з першочергових завдань, пов’язаних з
досягненням поставленої мети, був вибір оптимального носія, який би при
мінімальній концентрації діючих речовин забезпечував її максимальну
ефективність і прояву основного спектру фармакологічної дії гепарину та
метилурацилу.
Згідно сучасних вимог, основу для м’яких лікарських засобів потрібно обирати з
урахуванням призначення препарату, його ефективності та нешкідливості,
біодоступності діючих речовин, сумісності компонентів препарату, реологічних
властивостей, фізико-хімічної, хімічної і мікробіологічної стабільності
протягом усього терміну придатності.
Експериментальні роботи з метою розробки складу м’якої лікарської форми
доцільно починати з вибору оптимального типу основи, її базових компонентів, а
також особливостей їх поєднання. Наступним етапом повинен бути вибір
раціональної концентрації діючих речовин, і, на завершальній стадії –
обґрунтування введення допоміжних інгредієнтів, необхідних для оптимізації
властивостей розроблюваного препарату. Такий підхід дозволяє простежити
взаємодії усіх компонентів, а також їх вплив на фармакотерапевтичні і споживчі
характеристики лікарського засобу.
Біофармацевтичні дослідження лікарських засобів для місцевого застосування,
проведені за останні роки, показали, що при оптимальному виборі основи-носія
можна не тільки забезпечити максимальну фармакологічну ефективність активної
субстанції, але й інколи, підсилити чи змінити дію введеної речовини і/або
зменшити негативний вплив на тканини і організм в цілому. Відомо також, що
терапевтичний ефект лікарського препарату є результатом впливу цілого комплексу
факторів, від яких залежить повнота і швидкість вивільнення, фармакокінетика і
фармакодинаміка діючих речовин. Вплив всіх цих факторів при теоретичному
обґрунтуванні складу нового препарату спрогнозувати неможливо, тому дослідження
мають базуватися не тільки на певних теоретичних тезах, а також на
експериментальних дослідженнях з використанням різних методів. Доцільність
введення кожного компоненту, вибір його концентрації, а також методів введення
в основу, мають бути ретельно обґрунтовані і підтверджені фізико-хімічними та
біологічними дослідженнями.
Враховуючи те, що препарат планується використовувати в медичній практиці для
лікування трофічних порушень шкіри та виразок, виникає ряд обмежень щодо
властивостей його основи-носія. Ці обмеження можна сформулювати при аналізі
набору вимог, яким має відповідати комбінована мазь:
* має виявляти зволожуючу і пом’якшуючу дію на шкіру;
* основа не повинна містити алергенних чи подразнюючих компонентів, спроможних
спровокувати загострення хвороби;
* не повинна виявляти гіперемічної дії, порушувати газо- і теплообмін шкіри;
* основа не повинна викликати дискомфорт при нанесенні і при видаленні;
* бажано мати задовільні споживчі властивості – консистенцію, зручність
нанесення, змивання.
Крім того, до будь якого лікарського засобу висуваються вимоги щодо
технологічності його виробництва:
* процес виготовлення препарату має бути якомога менш енергоємним, з
використанням невеликої кількості обладнання;
* кількість стадій виробництва повинна бути мінімальною;
* технологія виробництва має бути відтворюваною і надійною, з виключенням
факторів, що негативно впливають на якість продукції.
Додержання наведених вище вимог (як факторів, що впливають на кінцевий
результат) являє собою системний підхід до розробки нового лікарського засобу.
Такий підхід на сучасному етапі дозволить отримати ефективний, безпечний і
доступний лікарський засіб зі стабільним попитом споживачів.
Для вирішення поставленого кола завдань нами розроблено план послідовних етапів
досліджень, який включає:
* фармакологічне обґрунтування типу основи м’якої лікарської форми, в якій
спостерігалася б максимальна ефективність натрію гепарину і метилурацилу;
* вибір концентрації активних речовин за допомогою фармакологічних досліджень
модельних зразків з різним вмістом гепарину і метилурацилу;
* оптимізація відібраної дослідженнями основи за біофарма-цевтичними,
технологічними та іншими критеріями;
* розробка раціональної технології препарату, складання технологічного
регламенту;
* вибір критеріїв контролю якості препарату, розробка і валідація основних
методів проведення аналізу та АНД;
* дослідження з метою обґрунтування умов зберігання та терміну придатності
розроблювального засобу;
* проведення доклінічного вивчення лікарського засобу.
Слідуючи наведеному плану, який ґрунтується на системному підході, можна
підібрати найбільш доцільну основу, оптимальний розмір часток інгредієнтів,
виявити оптимальну концентрацію активної речовини і на даних експериментальних
досліджень обґрунтувати раціональний склад і технологію виробництва лікарського
препарату.
2.2 Об’єкти дослідження
При розробці складу мазі були використані натрію гепарин, метилурацил,
поліетиленоксиди ПЕО-400 і ПЕО-1500
- Киев+380960830922