РОЗДІЛ II.
ЗАСНУВАННЯ ТОВАРИСТВ "ПРОСВІТА",
ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ У 1905 - 1916 рр.
2.1. Передумови створення товариств "Просвіта"
Товариство "Просвіта" традиційно розглядається як об'єднання громадян, утворене з метою поширення освіти і національної свідомості народу. Проте не викликає сумніві в той факт, що поява "Просвіти" була обумовлена саме спробами асиміляції української культури з боку владних структур, намаганнями русифікувати український народ. Необхідність захисту рідної мови мала наслідком створення культурно-просвітніх товариств - осередків збереження та розвитку культурних традицій нашого народу.
У цьому контексті необхідно відзначити, що на Україну впливали загальноєвропейські процеси, особливо в сфері створення і розвитку громадських організацій. Національно-визвольні рухи, одним із проявів яких стали дії чеської "Матіци", польської "Маціжи польської" у межах Австро-Угорської імперії, обумовили зростання культурно-просвітницької діяльності в Україні.
Порівняння суспільно-політичного становища Галичини і Наддніпрянщини дає підстави для висновку про більш складні умови для створення "Просвіт" та інших організацій подібного спрямування на теренах останньої. Місцева еліта була досить індиферентною, а часто і вороже настроєною до української культури, тому просвітницька справа в умовах Російської імперії на території підвладних українських земель набувала політичного забарвлення. Завдання подібного ступеня складності повинна була вирішити національно свідома інтелігенція, але можна констатувати обмеженість її впливу внаслідок репресивної політики державного апарату.
Тому саме Галичина стала місцем появи нової культурно-освітньої організації: у цьому краї були більш усталені і випробувані методи і форми захисту рідної культури; на вказану територію порівняно легше, ніж у Росію, проникали європейські впливи; революції 1848 - 1849 рр. у Європі доволі суттєво позначилися на монархії Габсбургів, правителі якої почасти були більш ліберальними, ніж російські самодержці, особливо після закінчення "бахівської реакції" та оформлення конституційної дуалістичної Австро-Угорської імперії у 1867 - 1868 рр. [176, с. 8].
Сама ідея створення "Просвіти" у Галичині стала особливо актуальною після поразки визвольних змагань наддністрянських українців у 1848 - 1849 рр., коли радикальний (революційний) шлях визволення України зазнав поразки. Ще під час революції стало зрозуміло, що потрібні були десятиріччя копіткої підготовчої роботи серед українського населення, яка повинна була призвести до зросту національної самосвідомості, консолідації суспільства, усвідомлення потреби державної незалежності.
Послідовне втілення такої точки зору у життя продемонстрували діячі суспільних рухів у Галичині, які здійснили ряд заходів для реалізації довгострокової програми розвитку освіти та культури українців: у 1848 р. в Коломиї заснували першу українську читальню; зусиллями Собору руських учених було створене перше науково-освітнє товариство "Галицько-руська Матиця", побудовано Народний Дім; у 1861 р. - організували товариство "Руська бесіда" і український театр. Вершиною зусиль народовців стало створення 8 грудня 1868 р. товариства "Просвіта" у Львові на чолі з А. Вахнянином, яке було покликане навчати і освічувати народ, та Товариства ім. Шевченка в 1873 р., метою якого було сприяння розвитку української мови та літератури [88, с. 92 - 93].
Потрібно підкреслити, що відразу ж встановилися тісні зв'язки між галичанами і наддніпрянцями: зокрема, друкарню у Львові народовці відкрили на кошти полтавської поміщиці Є. Милорадович - Скоропадської, отримували кошти і від інших заможних наддніпрянців - Є. Чикаленка, В. Симиренка, О. Кониського; у 1895 році через М. Грушевського галичанам було передано 3 000 крон, постійно переправлялася в Галичину література із Наддніпрянської України [88, с. 95]. Зібрані кошти йшли на друк народовських газет "Правда", "Діло" та інших, а також видавництво українських книг. Співробітництво було взаємовигідним: східні українці обходили таким чином російську заборону українського друку, а західні - популяризували ідеї української культури, національної єдності. Варто відзначити і позитивний вплив суб'єктивного фактору, адже значна роль у налагодженні плідних стосунків належала особисто О. Огоновському - голові галицької "Просвіти".
Саме ж товариство під впливом потреби згуртованості у боротьбі за свій народ еволюціонувало у позитивному напрямку: організація мала чіткий статут, постійних і почесних членів, ротацію керівництва, продуману і сильну структуру (Львів - центр, філії в головних містах дистриктів, осередки - у селах та містечках); були розроблені різноманітні форми і методи роботи (видавнича, бібліотечна, шкільна, театральна, музична справи), постійно і динамічно зростала кількість учасників організації.
Еволюція стосувалася не лише структурно-організаційних питань, адже життя вимагало розширення сфери роботи організації. Навіть поступові західноукраїнські діячі визнали, що обмеження діяльності товариства лише культурно-освітньою роботою неправильне, тому у 1891 р. приймається оновлений статут "Просвіти", у якому метою проголошується і просвіта, і піднесення добробуту нашого народу, і, відповідно, товариство активно включилося у систему кооперації, створення кас взаємодопомоги, ставило далекосяжні плани виховання національно свідомих і культурних кооператорів [4, с. 55].
Підсумок наполегливої просвітянської праці вражав: на початку ХХ ст. "Просвіта" Галичини - могутнє національне культурно-освітнє товариство, яке об'єднувало 47 філій з кількістю учасників 300 - 600 чоловік у кожній та 2048 читалень [4, с. 47].
Щоправда, багатьох діячів національного руху, зокрема І.Я. Франка, не влаштовувала поміркованість "Просвіти" - він активно виступив проти проголошеної народовцями ще у 90-х рр. ХІХ ст. "нової ери" у співробітництві з властями Австро-Угорської імперії, яка на практиці обмежувала сферу дій товариства лише культурно-освітнім