РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи досліджень
2.1. Об'єкт дослідження
З метою вивчення структурно-функціональних змін гіпоталамуса, гіпофіза і щитовидної залози при дії охолодження та ролі різних нейромедіаторних систем головного мозку в холодовому стресі проводили досліду на самцях курей (Gallus domesticus) кросу HyLine (Голландія) 29-35 денного віку у весняно-літній сезон (травень-червень).
Птахи цієї вікової групи починаючи з 21-денного віку характеризуються функціонально зрілою гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдною системою [29]. Тобто, щитовидна залоза в цьому віці вже переходить від базального рівня функціонування до керованого гіпоталамусом і гіпофізом. До того ж, у зв'язку з тим, що у птахів цього виду статеве дозрівання завершується у чотиримісячному віці, виключається можливість впливу статевих гормонів на гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдну систему під час проведення дослідів.
Відомо, що охолодження є сильним стресорним агентом, який викликає розвиток адаптаційного синдрому. Цей факт був використаний для вивчення динаміки функціональних кореляцій між гіпоталамусом, гіпофізом та щитовидною залозою на тлі 2-годинних охолоджень птахів які тривали різну кількість днів.
Всього у дослід було залучено 270 птахів. Експерименти планували таким чином, що кожна група піддослідних тварин складалась до 10 особин. У зв'язку з цим, при викладенні результатів досліджень ми не будемо окремо спинятися на кількості птахів, що входили до кожного експерименту.
Під час проведення експерименту всіх птахів утримували в умовах одного віварію на стандартному харчовому раціоні. Птахів кожної серії досліду утримували в окремій клітці. Для всіх птахів витримували єдиний світловий режим, який складався з 14 год світлового періоду і 10 год - темнового. Температура у віварії становила 22-24? С.
Наприкінці дослідів птахів усіх груп декапітували. Матеріал для гістологічних досліджень та зразки крові для імуноферментних досліджень відбирали у сталих часових межах (з 10-ої до 17-ої години).
Експерименти були проведені у два етапи.
На першому етапі - в окремій серії експерименту з'ясовували термін охолодження тварин, який викликав виражену активацію функції щитовидної залози, та роль тиреоїдної системи у реакції реадаптації птахів після 2-годинного охолодження. Контрольна група охолодженню не піддавалась. Піддослідні птахи були поділені на 2 групи: одну частину із яких охолоджували протягом 1 години, а другу - 2 години при температурі -18? С у морозильній шафі. Після цього їх одразу декапітували. Птахів інших груп цього експерименту після 2-годинного охолодження утримували у віварію при температурі + 22? С протягом 2 та 18 годин.
До того ж вивчали динаміку реакції гіпоталамуса, гіпофіза та щитовидної залози на дію хронічних охолоджень у птахів різних серій. Відповідно до мети, піддослідних птахів щодобово на 2 год розміщували в індивідуальних контейнерах у морозильній шафі при температурі -18? С. Птахи 1 серії охолодженню не піддавались, і вони слугували за контроль. Для птахів 2 серії охолодження починали за 3 дня до декапітації, для птахів 3 серії - за 7 днів, та 4 серії - за 14 днів.
Другий етап досліджень пов'язаний із вивченням участі адренергічних, холінергічних систем головного мозку та нонапептидів гіпоталамуса у механізмах адаптації організму на охолодження. До теперішнього часу щодо птахів залишається недостатньо вивченим взагалі питання про вплив нейромедіаторних систем головного мозку на функціональну активність гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної комплексу. Разом з тим, незалежно від певної специфіки, ці системи у птахів і ссавців мають багато спільних рис, і це дозволяє вважати, що заплановані експерименти мають модельний характер, а визначені закономірності властиві, імовірно, для всіх гомойотермних тварин.
Взагалі, на другому етапі експерименту проведено 18 серій досліду. Піддослідним птахам у цих серіях експерименту на тлі щодобових охолоджень за наведеною вище схемою (протягом 3, 7 та 14 днів) здійснювали внутрішньом'язове введення фармакологічних препаратів, розчинених у 1 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Препарат празозин вводили перорально. Птахи контрольних серій одержували по 1 мл чистого 0,9 % розчину хлориду натрію.
2.2. Характеристика та дози фармакологічних препаратів
Опис фармакологічних властивостей використаних препаратів та розрахунок застосованих доз складено відповідно довідникам з нейрофармакології [1, 6, 45, 65].
Мезатон (фенілефрин) - 1-(мета-оксифеніл)-2-метиламіноетанола- гідрохлорид. Активатор постсинаптичних ?1-адренорецепторів, синтетичний аналог адреналіну. Цей адреноміметик справляє прямий селективний стимулюючий вплив на центральні ?1-адренорецептори, а також діє опосередковано через виділення НА із пресинаптичних закінчень. Має сильну та довготривалу дію. Вводили в дозі 0,07 мг на 100 г маси тіла піддослідної тварини.
Празозин (піперазин) - гідрохлорид 1-(4-аміно-6,7-диметоксихіназолил )-4-(2-фуроіл)- піперазин. Він є ?1-адренолітиком, що справляє постсинаптичну селективну ?1 - адреноблокуючу дію. Вводили перорально в дозі 0,03 мг на 100 г маси тіла піддослідної тварини.
Карбахолін - N-(?-карбамоілоксиетил)-триметиламонія хлорид. За своєю дією належить до М-холіноміметиків. По хімічній будові близький до нейромедіатора ацетилхоліну. Піддослідним тваринам вводили в дозі 0,0015 мг на 100 г маси тіла піддослідної тварини.
Атропін - ДL-тропіл-тропат. Здійснює блокаду М-холінорецепторів, яка запобігає дії ендогенного ацетилхоліну. Препарат вводили в дозі 0,0015мг на 100 г маси тіла піддослідної тварини.
Окситоцин - гормон задньої частки гіпофіза. Синтезується у нейроцитах крупноклітинних ядер гіпоталамуса: СОЯ та ПВЯ. Вводили в дозі 0,05 міжнародних одиниць на 100 г маси тіла піддослідної тварини.
2.