Розділ 2.
характеристика природних умов та сільськогосподарських угідь. системи
землеробства
2.1. Природнокліматичні зони краю, типи та родючість ґрунтів Буковини
Основні напрями і результати розвитку землеробства будь-якого етносу пов’язані
з різноманітними причинами і факторами. серед них велике значення мають
соціально-економічні і природні умови. Їх подібність чи відмінність неминуче
приводить до формування спільних рис у землеробській культурі того чи іншого
етносу. Натомість, відмінності в природнокліматичних характеристиках окремих
районів зумовлюють специфічні риси в агротехніці не лише конкретного етносу,
але й окремих його груп [228, с. 226].
Великі природні рубежі, наприклад, гірські хребти і ріки, що ускладнювали
спілкування людей, могли відігравати помітну етнорозділювальну роль [288, с.
10]. Так, високе розташування гірських долин лише малою мірою дозволяло вести
землеробство; незначні вузькі сідловини гірських хребтів перешкоджали розвитку
розгалуженого сполучення. То ж тут могли підтримувати своє існування тільки
пастухи, житла яких складалися з розкиданих далеко по всіх горах садиб. Тісно
пов’язані населені пункти могли розвиватися лише в глибоко врізаних долинах
[432, с. 13].
Землеробство на території краю розвивалось лише за сприятливих
природно-географічних умов, які мало змінилися з І-ІІ тис. до н.е., – на них
лише позначився вплив антропогенного фактора [293, с. 11-12]. Встановлено, що
за останні 800-900 років не спостерігалося значних кліматичних змін, а тільки
відбувалися незначні коливання [294, с. 6]. В зв’язку з цим, на думку сучасного
дослідника буковинських старожитностей, С. Пивоварова, варто акцентувати увагу
на місцевому географічному положенні, рельєфі, кліматі та ґрунтах регіону, поза
як вони впливали й досі впливають на вибір, розміщення сільськогосподарських
культур, диференціацію землеробських знарядь, агротехніку тощо [352, с. 98].
В газеті “Русска правда” подано таку кліматичну характеристику Австрійської
імперії: “Клімат для землі, для плодів, для збіжжя в нашому Австро-Угорському
краї взагалі дуже добрий, але найкращий клімат для плодів землі в південних
районах Австро-Угорщини, між 42 і 46?, де ростуть жито, кукурудза, вино та інші
південні (полудневі) плоди. В середніх сторонах Австро-Угорщини між 46 і 49?
родяться всілякі роди збіжжя, вино, кукурудза і т.д., в північних сторонах
Автро-Угорщини, за 49?, не родиться ні кукурудза, ні вино, а тільки жито,
пшениця, овес, ячмінь, коноплі, льон” [176. – 1888. – 1 серпня, с. 3].
Герцогство Буковина розташовувалося в північній помірній зоні і мало, як і
зараз, “континентальний клімат, з довгою, до п’яти місяців зимою, коротким
переходом від весни до літа, досить спекотним літом, а також довгою і теплою
осінню” [448, с. 27]. Як відзначав свого часу Е. Байєр, ґрунтові і кліматичні
умови Буковини в першу чергу придатні для сільського господарства [431, с. 3].
Географічне положення позначилося на радіаційному, гідротермічному і термічному
режимах. З південного заходу на північ і північний схід відбувається збільшення
середньої температури повітря (від +3? С до +8? С) та зменшення кількості
опадів (від 600 до 1000 мм). Такими кліматичними умовами зумовлюється значний
розвиток землеробства у ландшафтах північної частини регіону, де сума активних
температур становить 2600-2800?, що є достатнім для вирощування багатьох
сільськогосподарських культур. Ця обставина була однією з причин давнішого
освоєння землі на півночі регіону [213, с. 39].
В м’якому кліматі Європи ландшафтні відмінності дещо приховані, а в умовах
континентального клімату виступають різко [252, с. 179]. На території Буковини
поєднання природних умов утворювало три чітко виражені географічні зони: 1)
рівнинну, що охоплює Пруто-Дністровське межиріччя; 2) передгірну, або
Передкарпаття, розташовану між річкою Прут і краєм Карпат; 3) гірську, або
Карпатську [333, с. 44]. До рівнинної зони входили: Чернівці, Кіцмань, Садгора,
(цю частину краю ще назвивають Буковинським Поділлям [282, с. 79]), Сучава,
Серет, Заставна, північна частина Радівців (19%), північна Гура-Гумори (34%),
північно-східна Сторожинця (34%) і декілька громад східної частини Вижниці
(20%). До передгір’я відносились: Станівці і більші частини повітів:
Сторожинецького (66%), Радівецького (81%) і Вижницького (80%). Гірський район
охоплював такі населені пункти: Солка, Дорна, Кімполунг, Путила і більшу
частину Гура-Гуморського повіту (66 %) [203, с. 39]. Як писав про Буковину
російський мандрівник Є. Вітте, “на площі 190 географічних миль, що займає
Буковина, ми зустрічаємо найрізноманітнішу природу: від рівнинного,
оксамитово-зеленого степу й закінчуючи голими скелями і хвойними лісами. З
усієї площі навряд чи набереться п’ять миль землі з таким ґрунтом, який можна
назвати неродючим” [132, с. 388]. Кожна з цих природних зон відрізнялася певною
висотою над рівнем моря, специфічним рельєфом, характером ґрунтоутворюючих
порід, кліматичними умовами, рослинним покривом. Усі ці природні умови складали
у своїй сукупності комплекси факторів ґрунтоутворення, різні для кожної зони.
Рівнинна зона. Клімат на рівнині, як писав Г. Сплені, “м’який, хоча морози тут
суворіші та триваліші, ніж в Угорщині та Австрії” [147, с. 15]. В цілому, в
Пруто-Дністровському межиріччі найсприятливіші термічні умови. Це, зокрема,
проявляється на найбільш ранньому початку і найпізнішому закінченні теплового
періоду в краї, загальному періоді вегетації, а також періодах активної та
інтенсивної вегетації [365, с. 95], який тривав 240-250 днів [338, с. 14].
Тривалість періоду з температурою +10? С становить 165 днів
- Киев+380960830922