РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ
СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
2.1. Модель виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі
вивчення іноземної мови
Моделювання як метод наукового дослідження має широке застосування практично в
усіх галузях наукового знання: природничого, гуманітарного, суспільного.
Видатні вчені (М.Амосов, Б.Глінський, В.Глушков, С.Грязнов, Б.Динін, Е.Нікітін,
Р.Подольний, О.Уйомов, В.Штофф та ін.) підкреслюють універсальний характер
означеного методу, оскільки він дозволяє моделювати все: від складних технічних
пристроїв до поведінки людини та її емоційно-чуттєвого стану. Широко
застосовуючи абстрагування та ідеалізацію, метод моделювання дає змогу
окреслювати, а потім відтворювати та досліджувати саме ті параметри,
характеристики чи властивості модельованих об’єктів, які безпосередньо
підлягають пізнанню [44; 72; 202; 231].
Метод моделювання, в основі якого лежить теорія подібності, аналогії, теорія
систем ізоморфізму та гомоморфізму, за переконанням В. Нечаєва, базується на
принципах аналізу (синтезу) та на евристиках (алгоритмах) творчості. На думку
вченого, не існує творчого процесу, який би обходився без побудови моделі. Саме
модель відображає найістотніші характеристики, які притаманні процесу, явищу чи
окремому об’єкту. Тому, моделювання дозволяє перевірити правильність
теоретичних уявлень, уточнити сутність тих чи інших явищ і спрогнозувати
перебіг різноманітних процесів [138, с. 54].
Доцільність застосування методу моделювання для організації та проведення
нашого експериментального дослідження щодо виявлення психолого-педагогічних
умов виховання національної самосвідомості старшокласників у навчальній
дисципліні “іноземна мова” пояснюється багатоманітністю його гносеологічних
функцій, що дає можливість упорядкувати окремі знання у відповідну систему.
Теоретичні підходи використання методу моделювання в педагогічних процесах
розроблені у працях Г.Алова, С.Архангельського, Ю.Виноградова, Ю.Жагіна,
В.Давидова, В.Дяченка, М.Кларіна, В.Міхеєва, В.Пустовіта, С.Сисоєвої, А.Сохора
та інших учених [1; 4; 81; 127; 184]. В основу розробки моделі виховання
національної самосвідомості учнів старших класів покладено загальноприйняту в
теорії структуру моделювання, запропоновану О.Лєбєдєвим [108, с. 42].
У контексті нашого дослідження було передбаченого такі етапи моделювання:
обгрунтування концептуальних підходів моделі виховання національної
самосвідомості старшокласників; розробка структури моделі з виокремленням її
компонентів та визначенням їх змістового наповнення; вибір графічного образу
моделі.
Основу розробленої моделі виховання національної самосвідомості школярів
складають концептуальні положення про розвиток особистості як неперервний
процес її самоудосконалення; “Я”- концепцію як систему уявлень людини про себе,
показник зрілості самосвідомості; національну самосвідомість як духовний
стрижень національно-культурного самовизначення особистості; розвиток
національного компонента освіти.
Провідними методологічними підходами у реалізації мети і завдань дисертаційного
дослідження, які водночас виступають інтегруючими чинниками складових кожного
із компонентів моделі, визначено:
комунікативно-діяльнісний підхід: передбачає організацію навчально-пізнавальної
діяльності старшокласників з домінуванням на уроках та в позаурочній роботі
діяльнісно-, інтелектуально-, комунікативно-орієнтованих, проблемно-пошукових
завдань та прийомів. Вирішення реальних та уявних завдань здійснюється під час
спільної діяльності учнів та діалогового спілкування. Діалогове спілкування як
форма і засіб обміну інформацією, особитісними оцінками і цінностями, сприяє
утвердженню світогляду учнів;
компаративний підхід: дає змогу розвивати в учнів уміння аналітично мислити,
порівнювати явища та реалії англомовної культури з рідною, бачити спільні та
відмінні риси між етносами та культурами, толерантно їх сприймати.
Компаративний підхід забезпечує міжкультурну спрямованість навчально-виховного
процесу навчальної дисципліни “іноземна мова” і виступає основою для набуття
учнями міжкультурної компетентності (здібності до толерантного діалогу з
представниками інших етносів, культур, країн);
особистісно-орієнтований підхід: виступає формотворчою основою особистісного
(інтелектуального, духовного, морального, національного) самопізнання,
саморозвитку та самоактивності школярів і враховує природо відповідні
особливості кожної особистості;
системно-діяльнісний підхід: є базовим методологічним принципом єдності
свідомості й діяльності. У процесі навчально-виховної діяльності закріплюються
головні національні ідеї та цінності, створюються певні умови для
самовизначення власного національного “Я”. Згідно з ним процес становлення
національної самосвідомості особистості вивчається як системне явище, з
урахуванням різних факторів впливу на неї (внутрішніх та зовнішніх).
Визначальними принципами, що складають концептуальну основу моделі, розкривають
ідеологічне тло навчально-виховного процесу з іноземної мови та спрямовують
діяльність учителя на досягнення розвитку національної самосвідомості учнів є:
демократизація, що передбачає формування демократичного стилю спілкування та
взаємовідносин учителя й учнів, урахування думки та ініціативи учнів,
взаємоповаги; усвідомлення взаємозв’язку між ідеалами свободи, правами людини і
громадянською відповідальністю;
гуманізація, що виявляється у любові та повазі до особистості молодої людини,
створення умов для розвитку її кращих я
- Киев+380960830922