Розділ 2
Організаційно-економічні механізми формування та розвитку інституційного
забезпечення транскордонного регіону
2.1. Розвиток еврорегіональної співпраці в Польщі
Польща на сьогоднішній день може пишатися значним доробком в сфері
єврорегіонального і транскордонного співробітництва. Протягом
дев’яностих років, на всіх кордонах вникли і діють 15 єврорегіонів.
1. Балтика
2. Неман
3. Буг
4. Карпати
5. Татри
6. Бескиди
7. Шльонськ Тешинський
8. Сілезія
9. Прадзяд
10. Гляценсіс
11. Добрава
12. Ниса
13. Спрева-Ниса-Бубр
14. Віадріна
15. Померанія
Рис. 2.1. Єврорегіони, що розміщені в Польщі вздовж її суходільних кордонів та
берегової лінії Балтійського моря, на підставі http://euro.pap.com.pl
Ця форма співробітництва відбувається зі всіма країнами, що межують з Польщею.
Цікавим явищем є регіональне співробітництво з країнами, що не межують з нею
безпосередньо. В рамках співробітництва Карпатського єврорегіону, Польща
співпрацює з Румунією та Угорщиною, з Швецією в рамках єврорегіону Померанія і
Балтика, з Латвією і Данією в рамках єврорегіону Балтика.
Найстарший єврорегіоном Польщі є єврорегіон Neisse–Nisa–Nysa. Він був створений
у 1991 р. на основі транскордонних польсько-чесько-німецьких порозумінь.
Наймолодшим і заодно найменшим на сьогодні єврорегіоном є польсько-чеський
єврорегіон Добрава, який був сформований у 2001 р. Територія Польщі, яка
охоплена єврорегіональним співробітництвом становить 115 095 кв.км, що складає
понад 36% поверхні цілої країни. Найбільша за площею територія Польщі належить
до Єврорегіону Балтика, а найменша – до Єврорегіону Шльонськ Чешинський. На
східному і північному кордоні функціонують єврорегіони значно більше за
розмірами, ніж на решті кордонів. Це відбувається тому, що ці єврорегіональні
порозуміння підписали у випадку Карпатського єврорегіону і Єврорегіону Буг
підписали воєводи, що означає, що до співробітництва було включено поверхню
цілого воєводства. Подібним чином формувався і єврорегіон Балтика.
На західному і південному кордоні порозуміння про співробітництво підписувалися
комунальними співдружностями і союзами (самоврядними), що означало вступ до
єврорегіонів широкого загалу гмін.
На територіях єврорегіонального співробітництва мешкає приблизно третина
польських громадян. Протягом неповних десяти років Польща зазнала величезного
прогресу в сфері розвитку форм регіонального співробітництва [13].
Наукова дискусія, що триває вже кілька років у Польщі, про єврорегіони дозволяє
зробити кілька загальних висновків. Назва “єврорегіон” не має у розмовній мові
стабільного значення. Не є вона також загальнодоступною статтєю у Популярній
енциклопедії ДНВ. Не є також терміном усталеної інтерпретації, раніше подані
характеристики змінюються у майбутньому як необхідні до окреслення спільної
транскордонної діяльності як єврорегіонального співробітництва.
Наявність рис єврорегіонального співробітництва не завжди сприяє використанню
терміну “єврорегіон” у назві території чи порозуміння. У 1995 р. на 92
територіях єврорегіонального співробітництва у Європі, тільки 15% мало у своїй
назві складову “єврорегіон” або “єврегіо”. Це явища загалом ілюструють створені
на кордонах Польщі транскордонні біосферні заповідники (екологічні
Єврорегіони), де процес розвитку інституціалізації структур співробітництва не
супроводжується появою єврорегіональної термінології.
З огляду на рівень успішності співробітництва виділяємо три категорії
єврорегіонів:
І. З найвищем ступенем співробітництва (Померанія, Про Європа Віадріа,
Ниса-Бубр, Ниса, Татри);
ІІ. З середнім ступенем співробітництва (Глаценсіс, Прадяд, Сілезія, Шльонськ
Чешинський, Карпатський єврорегіон);
ІІІ. Що знаходяться на початковій фазі співробітництва (Буг, Немен, Балтійський
єврорегіон).
До першої категорії відносимо євро регіони на західному кордоні та різними
проблемами, що виникають внаслідок асиметрії рівня господарського розвитку між
країнами ЄС і Польщею, другою головною проблемою тут є німецькі території, які
були головною рушійною силою створення євро регіонів. Однією з причин
ініціативи німецької сторони була фінансова структура єврорегіонального
співробітництва Євросоюзу, у 60% коштів, призначених для інвестування на
розвиток цього співробітництва повинно було йти у прикордонні території ЄС, або
у цьому конкретному випадку для територій по німецькому боку кордону.
Відмінності у масштабах співробітництва на кордонах Польщі спричинена також
різницею у рівні забезпечення кордону техніко-економічною, в т.ч. транспортною
інфраструктурою. У 2002 р. на західному кордоні експлуатувалося 22
загальнопольских автомобільних переходи (21 км кордону на 1 перехід) і 8
залізничних, які щорічно перетинали біля 130 млн. осіб. Це означає, що на
західному кордоні інфраструктурні бар’єри є найменшими. Крім того, це означає
що цей кордон є відносно ліберальним кордоном і, в основному, немає перешкод
для його перетину.
До ІІ-ї категорії слід віднести єврорегіони на південному кордоні, зокрема
вздовж польсько-чеського кордону і частково кордону зі Словаччиною, де рівень
розвитку територій по обидвох сторонах є подібним, немає мовних і культурних
бар’єрів, а існують родинні зв’язки, і саме через це південний кордон можна
визначити як потенційно безпроблеминй для реалізації транскордонного
співробітництва. Крім того ці території характеризуються (за винятком Низьких
Бескидів) густою поселенською мережею і на перший погляд добрим рівнем
інфраструктурного забезпечення. На польсько-чеському кордоні діє 23
загальнодоступних автомобільних переходів (34 км кордону на 1 перехід) і 10
з
- Киев+380960830922