РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ВОЛИНСЬКОГО ПЛАСТУ І ФОРМУВАННЯ ЙОГО ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ
2.1. Організаційна розбудова
Пластові організації на Волині створюються на початку 20-х років. Вони
пристосовують до національних потреб кращі традиції скаутського руху,
переймають організаційні, програмні і методичні засади напрацьовані в
галицькому “Пласті”. В умовах асиміляторської політики та постійних утисків
польської влади, юнаки та дівчата, об’єднані у пластові гуртки, стають найбільш
національно-свідомою частиною української молоді.
Спочатку волинські пластові гуртки об’єднували учнівську молодь шкіл і
гімназій. Перший пластовий осередок постав у містечку Олександрія Рівненського
повіту наприкінці 1922 року. Його заснували учні старших класів місцевої
польської семикласної школи Володимир Боровський, Теодосій Семенюк, Теодосій
Довгалюк [172, с.7-8; 92, арк.2-3зв.]. Вони дізналися про Пласт у Галичині з
часописів “Український Пласт”, “Молоде життя” і пластових календариків, які
періодично купували в книгарнях Рівного [92, арк.2-2зв.]. Згодом “Волинська
трійця” звернулася до пластового керівництва у Львові з проханням надати їм
методичну допомогу з метою покращення роботи із молоддю. В результаті вони
отримали зі Львова підручник основоположника пластового руху Олександра
Тисовського “Життя в Пласті”, який на той час був єдиним, що визначив форми і
методи їх діяльності. Олександрійські пластуни організували навколо себе молодь
і почали проводити сходини, де вивчали географію, історію України, українську
мову, приділяли увагу фізичним вправам та військовому вишколу, формували власну
бібліотеку [170, с.34-36; 192].
Проте, вже у вересні 1923 року діяльність Пласту в Олександрії заборонили. Такі
дії місцевих органів влади були направлені на втілення у життя курсу примусової
асиміляції непольського населення, розробленого правлячим урядом
націонал-демократів (ендеків). Суть цієї політики розкрив призначений у травні
1923 року міністр освіти і віросповідань Станіслав Грабський. На з’їзді воєвод
східних земель він говорив: “.. на Волині і Поліссі йдеться про те, щоб не
допустити український рух” [268, с.126]. Для цього, з метою ізоляції Волині від
Східної Галичини, був створений так званий “сокальський кордон”, який мав не
тільки відмежувати волинське населення від східно-галицького, але й узаконити
певну специфіку національної політики на Волині. Таким чином будь-яка спроба
поширення тут діяльності просвітніх товариств з “прив’язкою до галицького
центру” суперечила політиці польської влади.
Протягом 1920-1923 років галицький Пласт переживав процес післявоєнного
відродження уже в умовах нової окупаційної влади Польщі. Пластовий провід
стикнувся з проблемою оформлення офіційно-правового статусу, створення нової
організаційної структури і управлінського апарату, вироблення нових методичних
підходів у вихованні молоді [5, арк.1-43]. Фактично, в цей період галицьке
керівництво не мало впливу на Волинь і не займалося створенням і підтримкою
волинського Пласту.
За даних обставин волинська молодь змушена була самотужки шукати вихід.
Олександрійські пластуни звернулися до Рівненського культурно-освітнього
товариства “Просвіта”, в статуті якого від 26 листопада 1922 року
обумовлювалося право закладання “спортивних, пластових та інших
культурно-освітніх організацій”. Згідно з параграфом 22, товариство передбачало
створення секції фізичного виховання, яка мала займатися популяризацією і
організацією спортивних і пластових товариств [63, арк.29, 31]. На цій підставі
ентузіасти пластового руху звернулися до старости міста Рівного і волинського
воєводи з проханням відновити організацію, але уже під патронатом Рівненського
товариства “Просвіта”. Була отримана позитивна відповідь. В.Боровський так
писав про відновлення Пласту в Олександрії: “... в усіх тоді вступив дух і
почуття гордості. Ми вже не були сірою масою, а зорганізованою громадою” [170,
с.36].
Реєстрація Пласту, як спортивно-виховної секції при “Просвіті”, стала поштовхом
до створення інших пластових гуртків у повітах Волині, але кожного разу на це
потрібно було отримати згоду влади. Так тривало аж до 1928 року, коли
діяльність Пласту на Волині заборонили. До повідомлення про створення нового
пластового гуртка, “Просвіта” обов’язково додавала анкету, за зразком
розробленим староствами. В ній товариство зазначало де було створено пластовий
гурток, чи мав він власну домівку, хто очолював, скільки хлопців і дівчат
входили до його складу, якого віку, яким спортивним інвентарем володіє гурток,
яким фізичним вправам учасники найбільше приділяють уваги, чи мають члени
гуртка відповідний спортивний одяг одного зразка, чи сплачують членські внески
і чи є пластуни членами “Просвіти”.
Наприклад в анкеті Володимир-Волинського товариства повітовому старості від 9
грудня 1927 року читаємо: “...працю свою в напрямку фізичного та
інтелектуального розвитку спортивна секція веде по пластовій методі, виложеній
у підручнику “Життя в Пласті” О.Тисовського”. ...складок грошових члени не
платять, а заробляють гроші при помічі аматорських вистав, уладжуваних членами
секції за дозволом староства. Члени секції яко малолітні, членами товариства
“Просвіта” не числяться, але під доглядом члена “Просвіти” - керівника секції
виховуються на будучих членів “Просвіти”” [166, арк.5]. Таким чином, “Просвіта”
зобов’язана була протягом усього часу діяльності своєї спортивно-виховної
секції, слідкувати за дотриманням правових вимог передбачених законом, а також
повідомляти владу про усі заходи заплановані пластовими осередками.
Завдяки сприянню “Просвіти”, пластовий рух шв
- Киев+380960830922