РОЗДІЛ 2
ДОСВІД ВЕДЕННЯ ПРОПАГАНДИ СЕРЕД ВІЙСЬК ТА НАСЕЛЕННЯ ПРОТИВНИКА У РОКИ ДРУГОЇ
СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939 – 1945 рр.)
Наприкінці першої половини XX ст. розпочалося тотальне застосування різних
форм, способів і засобів інформаційно-психологічного впливу на війська та
населення противника. Узагальнюючи попередній досвід, військові теоретики і
практики майже одностайно визнали за пропагандою право бути в одному ряді з
іншими елементами воєнного мистецтва.
2.1. Особливості ведення пропаганди Німеччиною і СРСР серед військ та населення
противника в роки Другої світової війни
Діяльність із формування психологічного впливу на війська та населення
противника особливо активізувалась напередодні Другої світової війни. Проблемі
ведення пропагандистської діяльності в роки війни присвячена значна кількість
досліджень істориків, філософів, психологів та інших фахівців [16, 27, 106,
115, 124].
Особливістю наведених та інших наукових джерел, на погляд дисертанта, є
суперечливість і суб’єктивізм в оцінці стану психологічного протиборства між
протилежними соціально-економічними системами. З ідеологічних міркувань,
радянські автори переважно висвітлювали лише позитивні аспекти діяльності
пропагандистських структур СРСР, без об’єктивної критики й оцінки їхніх
недоліків. Зарубіжні дослідження психологічного протиборства взагалі
публікувались обмеженим накладом і мали гриф „для службового користування”. Ці
обставини роблять необхідним подальше дослідження психологічного протиборства в
роки Другої світової війни.
На особливу увагу заслуговує організація пропаганди на війська і населення
противника фашистської Німеччини.
З перших кроків своєї політичної дiяльностi Гітлер надавав надзвичайно великого
значення пропаганді. Успіх фюрера в боротьбі за владу був тісно пов’язаний з
його здатністю впливати на аудиторію психологічними методами. У книжці „Майн
Кампф” Гітлер у спеціальному роздiлi розглядав основні принципи пропаганди. Яку
роль гiтлерiвцi відводили пропаганді, свідчить той факт, що в залі, де проходив
Нюрнберзький з’їзд націонал-соцiалiстичної партії 1935 року, на стiнi висів
плакат із написом: „Пропаганда привела нас до влади, пропаганда дозволила
зберегти владу, пропаганда дасть нам змогу завоювати світ” [35, с. 156].
Гiтлерiвське керівництво ставило пропагандистську війну за значенням i
потенційною ефективністю в один ряд зі збройною, економічною та дипломатичною
боротьбою. Визначаючи своє ставлення до пропагандистських методів впливу на
противника, Гітлер зазначав: „Місце артилерійської підготовки для фронтальної
атаки піхоти в траншейній вiйнi в майбутньому займе побудована на цілком нових
засадах пропаганда, призначення якої буде – зламати противника психологічно до
того, як армії взагалі почнуть діяти” [37, с. 294].
Один з фашистських теоретиків, що спецiалiзувався в галузі психологічної війни,
писав: „Якщо блокада означає голод i нестачу озброєння у вузькому значенні цих
понять, то досконала пропаганда на війська і населення загрожує пiдiрвати всі
пов’язані ланки державного порядку. Можна зруйнувати державу без величезних
людських жертв, використовуючи лише один голод i пропагандистські заходи, що
викликають сумніви” [37, с. 295].
Очолюючи імперське мiнiстерство пропаганди, Геббельс так визначав роль
iнформацiї в майбутніх воєнних кампаніях: „Iнформацiя на вiйнi є бойовим
засобом. Її використовують з метою ведення війни, а не для передачі відомостей”
[192, с. 6].
Воєнне мiнiстерство Німеччини з приходом до влади Гітлера ретельно
проаналізувало досвід дії пропаганди на війська i населення противника під час
Першої світової війни. В одному із закритих матерiалiв цього міністерства у
1934 році повідомлялось: „Вперше у свiтовiй вiйнi пропаганда перетворилась у
вирішальний бойовий засіб” [162, с. 5].
„Пропаганда сама по собі не має ніякого основного методу, – вважав Геббельс, –
вона має тільки мету, притому ця мета в полiтицi завжди полягає у завоюванні
мас. Будь-який засіб, який служить цій меті – хороший, а будь-який засіб, який
б’є повз неї – поганий” [178, с. 18].
Вплив на громадську думку зарубіжних країн передбачалось здійснити такими
способами:
1. Поширення iнформацiї через інформагентства, радіо, через доставку за кордон
німецьких газет i журналів, листівок, через агентурну мережу.
2. Через німецьких кореспондентів за кордоном.
3. Через проведення виставок-ярмарок у Нiмеччинi, участь у таких виставках за
кордоном.
4. Здійснення програм обміну з дружніми країнами у різних галузях (наука,
мистецтво, спорт, виховання молоді та ін.).
29 серпня 1939 року була здійснена остання передвоєнна пропагандистська спроба
звинуватити Польщу в агресивності і цим перекласти вiдповiдальнiсть на неї за
розв’язання війни. Польська кампанія для пiдроздiлiв пропаганди пройшла цілком
успішно: тільки в результаті розповсюдження листівок однією ротою пропаганди в
районі Модлiн-Варшава майже 1 тис. поляків добровільно перейшли на сторону
Вермахту.
Німецька пропаганда досягла свого найбільшого успіху в 1940 році, в період
бойових дій з окупації Франції. За декілька мiсяцiв до вторгнення у Францію
пропагандистська машина Вермахту почала працювати на повну потужність. В ефірі
розпочалася тотальна війна, спрямована на населення Франції та її збройні сили.
Основними важелями геббельсівської пропаганди були „чорні” передавачі, які
видавали себе за французькі радiостанцiї. За їх допомогою поширювалися
рiзноманiтнi чутки, піддавалися нищівній критиці уряд i армія Франції, сіялися
невпевненість і панiчнi настрої серед населення i французьких
вiйськовослужбовцiв [54, с. 23]. Отже, ще до наступу німецьких військ моральний
дух вiйськ
- Київ+380960830922