РОЗДІЛ 2
СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА ТА ЙОГО ВІЙСЬКОВО-ОБОРОННА
ДІЯЛЬНІСТЬ У 1918 – 1927 РОКАХ
2.1. Передумови виникнення Українського товариства Червоного Хреста
(Українхреста) та формування його основних напрямів діяльності у 1918 – 1923
роках
Кожне явище суспільного життя має свою передісторію. Товариство Червоного
Хреста в нашій країні існує 139 років. Проте історія його має багатовікове
минуле. Упродовж минулих століть збройні сутички між державами зводили в могили
мільйони життів, а надто обмежена кількість медиків не в змозі була надати
потерпілим навіть найнеобхіднішої допомоги. До того ж бракувало медикаментів,
перев’язувальних засобів, не було пристосованих госпіталів і санітарного
транспорту. Боротьба за нові ринки збуту промислових товарів та колонії
змушувала пануючі класи підтримувати ідеї про неминучість війн, як звичайного
явища. Однак, наприкінці XIX ст. було розпочато масштабну акцію з організації
Міжнародного товариства допомоги пораненим.
Так, у червні 1859 р. в Північній Італії біля селища Сольферіно відбулася битва
французьких та італійських військ проти австрійських окупантів. Швейцарський
банкір Анрі Дюнан став свідком цієї жорстокої битви. Під враженням страшної
картини загибелі багатьох тисяч поранених воїнів, яким не надавали ні якої
медичної допомоги, Анрі Дюнан за власні кошти організував загін добровольців. З
їх допомогою пораненим надавали їжу, воду та здійснювали медичне лікування
[193]. Пізніше Анрі Дюнан вирішив створити товариство для допомоги пораненим та
хворим воїнам. Свою ідею він обґрунтував у книзі “Спогади про Сольферіно”, яка
також була видана за його власні кошти. Після того, як рукопис був
надрукований, він надіслав його примірники всім європейським монархам,
політичним та військовим діячам того часу [115, с. 8]. Книга здивувала Європу,
тому що вона вперше показала реальність наслідків військових дій. Анрі Дюнан
пропонував недостачу лікарів військових санітарних служб держав поповнювати
добровольцями, які проходили спеціальну підготовку ще в мирний час і яким під
час війни надавався нейтральний статус на полі бою [193].
У 1863 р. в Женеві діяло благодійне товариство під керівництвом адвоката
Густава Муанье. Як і багатьох інших, його захопила ідея книги Анрі Дюнана. Тому
практичне здійснення цієї ідеї міжнародної допомоги пораненим та хворим воїнам
взяло на себе Женевське товариство Густава Муанье “Громадський комітет допомоги
пораненим” за його активною участю. У жовтні 1863 р. з членів цього комітету та
відомих швейцарських діячів було створено “Комітет п’яти”, який складався з
Анрі Дюнана, Гюстава Муаньє, генерала Гійом-Анрі Дюфора, лікарів Луї Аппиа та
Теодора Монуара. “Комітет п’яти” очолював командуючий швейцарською армією
генерал Гійом-Анрі Дюфор. Комітет почав готувати скликання міжнародної наради
різних держав з питань надання допомоги пораненим під час війни [115, с. 9;
193].
Отже, ініціатором створення Міжнародного товариства Червоного Хреста вважається
швейцарський банкір Анрі Дюнан. Він не тільки надавав благодійну допомогу, але
й через свою книгу обґрунтував та розповсюджував нові погляди на здійснення
цієї міжнародної допомоги пораненим і хворим воякам під час бойових дій у
всьому світі.
У жовтні 1863 р. в Женеві у неофіційній обстановці зустрілися 26 представників
благодійних товариств з 16-ти країн світу. На цій зустрічі вони домовилися про
створення товариств допомоги хворим і пораненим у військовий час. У серпні
1864 р. до Женеви приїхали не тільки представники благодійних товариств, але й
дипломати кількох держав. Документ, який обговорювався на цій конференції, був
підписаний 22 серпня 1864 р. Він отримав назву Женевської конвенції, яка з
доповненнями діє і сьогодні [102, с. 4; 104, с. 3]. Женевська конвенція
передбачає те, що військово-санітарні установи та весь їх персонал під час
військових дій мають права недоторканості. Ці установи повинні надавати
допомогу пораненим і хворим не тільки своєї армії, але й ворожої, якщо бійці
потраплять у полон або тимчасово будуть знаходитися на території, яка захоплена
ворогом (супротивником).
Після підписання конвенції, у ряді країн виникають товариства Червоного Хреста,
але Женевський комітет було створено виключно з представників швейцарських
громадян і тільки він перейняв на себе функції Міжнародного Комітету Червоного
Хреста. Своїм місцезнаходженням Комітет обрав Женеву, в якій він знаходиться і
сьогодні. Незважаючи на те, що Комітет отримав назву Міжнародного, представники
інших країн до нього не входили. Під час виходу будь-кого з членів Комітету, на
його місце проходили вибори тільки з громадян Швейцарії. Такий однобічний склад
Міжнародного комітету зосереджував увагу на його нейтральності, тому що
Швейцарія з 1815 р. вважається нейтральною державою і має гарантовані
конвенції, які не дозволяють їй брати участь у війні [218, с. 86].
Незважаючи на те, що в 1864 р. у Швейцарії було вперше створено Женевський
комітет товариств допомоги хворим і пораненим у військовий час, в Україні
раніше були відомі приклади надання допомоги пораненим та хворим воїнам під час
бойових дій. Наприклад, при Азовському “засадному сидінні” з 7 червня по 26
вересня 1641 р., коли козаки захопили турецьку фортецю Азов та довго її
утримували. Тоді, щоб утримати фортецю від наступу турецьких військ, допомогу
пораненим і хворим надавали жінки. Під час постійних атак турків, вони
з’являлися на залитих кров’ю валах, перев’язували поранених, приносили їжу
голодним воїнам [187, с. 13]. У Росії відома діяльність боярина Ф. М. Ртищева
під час російсько-польської війни 1654 р., що проходила і на території
- Київ+380960830922