РОЗДІЛ 2
ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН ПО ФОРМУВАННЮ ПОХІДНИХ ГРУП
Наукове висвітлення військово-політичної діяльності похідних груп ОУН періоду
німецької окупації України неможливе без розгляду передумов, які активізували
український національно-патріотичний рух напередодні Другої світової війни.
Необхідність такого підходу обумовлена процесом накопичення знань про природу
виникнення національно-визвольного руху у Центральній і Східній Україні, про
чинники, які передували розгортанню діяльності похідних груп і створеного ними
місцевого підпілля.
Відстоюючи тезу, що націоналістичне підпілля в регіонах окупованої України було
складовою частиною загальноукраїнського руху опору періоду Другої світової
війни, розгляд його розгортання та діяльності необхідно почати із з’ясування
напрямів військово-політичної діяльності ОУН на початку Другої світової війни,
як передумови формування похідних груп. У більшості сучасних досліджень, які
стосуються теми українського визвольного руху, в основному висвітлюються події,
що відбувалися в регіонах Західної України [298, 309, 334, 352]. Разом з тим
тема діяльності українських націоналістів на інших теренах окупованої України
досі залишається недостатньо досліджена.
Розглянемо передумови, на фоні яких розгортався національно-визвольний рух
напередодні і з початком Другої світової війни з огляду на те, що ці передумови
і політична активність ОУН на початку 40-х років ХХ ст. були в прямій
залежності.
Активізація військово-політичної діяльності ОУН на початку Другої світової
війни обумовлена очікуванням нового світового військового конфлікту в кінці
30-х років ХХ століття. В процес приготування до війни включилися більшість
держав світу, які мали політичну вагу на міжнародній арені [367, c. 75].
Визрівала небезпека протистояння Німеччини і СРСР. Однак, ці держави дійшли
взаєморозуміння і пішли на співпрацю, що ще більше ускладнило міжнародну
ситуацію в Європі [367, c. 76, 77]. Укладений у 1939 році між ними урядовий
договір був логічним кроком двох держав, об’єднаних метою мати сфери впливу у
Європі.
На такому міжнародно-політичному фоні в Європі розвивається
військово-політичний аспект підготовки українських національно-патріотичних
організацій до активної участі в цих процесах. В результаті прогнозування
майбутнього розвитку світових подій керівництво ОУН перед початком війни шукало
свій оптимальний варіант охоплення впливом всієї території України і в
результаті обрала тактику діяльності похідними групами.
На початку 30-х років політика нацистів стосовно України була спрямована на
створення ілюзії можливості побудови української держави [248, с. 89-94; 404,
с.43]. Не розкриваючи офіційно своїх колоніальних планів, щодо
східноєвропейських територій, Гітлер разом з тим активно їх вибудовував з
найближчими соратниками по партії [131, с. 31; 403, с. 445].
Головний ідеолог Третього Рейху з питань східної політики Альфред Розенберг
опрацювання ідеологічних питань політики на майбутніх окупованих територіях
Східної Європи, зокрема України, почав за дорученням А. Гітлера у квітні 1941
року і розглядав вирішення українського питання у комплексі інших
східноєвропейських проблем. Керівництво Німеччини на чолі з А. Гітлером з
недовірою ставились до самостійницьких прагнень українських
громадсько-політичних організацій, що існували в країнах Європи. Тактичні
наміри А. Розенберга, який вважав за можливе утворити деякі державницькі
інституції в Україні під керівництвом українського елементу не мали підтримки
[323, с. 1; 154, с. 349].
У переважній більшості країн та регіонів Європи, окупованих нацистської
Німеччиною в роки Другої світової війни, суспільно-громадське життя існувало в
умовах протистояння окупаційної адміністрації та підпілля і збройних формувань,
які підтримувало місцеве населення. Основні напрями і тенденції німецької
окупаційної політики на території України визначались верхівкою керівництва
Німеччини і втілювались у життя на окупованих територіях створеною для цього
окупаційною адміністрацією. (Додаток А). З метою полегшення опанування
територій України планувалося встановити більш „м’яке ставлення до населення
України”.
За задумом А. Розенберга припускалося надання можливості українцям розвивати їх
історичну свідомість, мати університет у Києві, дозволити розвиток літератури,
а згодом „створити” Українську державу. Найважливішим чинником німецької
політики в Україні А. Розенберг вважав співробітництво з місцевим населенням:
“...було б краще домогтися співпраці з 40 млн. українців, ніж приставити до
кожного українського селянина по солдатові [88, арк. 14; 248, с. 95]”. Щодо
питань, пов’язаних з організацією адміністративної влади в Україні, то німецька
окупаційна адміністрація розраховувала, що її “людяна” політика, яка полягала в
ліберальному ставленні до населення, допоможе завоювати симпатії українців
[182, с. 223; 404, с. 362].
У документі від 30 березня 1941 року відзначалось: „Планове господарство в
Україні повинно бути збережено на майбутнє. Ця економічна форма з деякими
змінами з метою їх пристосування до потреб Німеччини і політичної необхідності
дозволить керувати народом і виробництвом так, як того вимагають інтереси
Німеччини [88, арк. 66]”. Тобто головним лейтмотивом політики Німеччини щодо
України, були „потреби” рейху і нацистська верхівка не збиралася вводити нові
форми і методи господарювання та управління українською економікою.
Під час підготовки до війни керівництво Німеччини використовувало бажання ОУН
політично і державно опанувати терени України. Тому, весь підготовчий період
Німеч
- Київ+380960830922