РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА МЕТАФІЗИКИ ВСЕЄДНОСТІ
..................................................61
2.1. Парадигмальний характер всеєдності як Абсолюту.
.....................................61
2.2. Абсолют як абсолютна реальність та як доповнення
недосконалості.........74
2.3. Антропологічна тема в російській метафізиці всеєдності.
........................109
2.4. Всеєдність і філософія російського космізму.
............................................128
ВИСНОВКИ
..........................................................................................................153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
.........................................................158
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Метафізична проблематика ХІХ- поч. ХХ ст.
актуалізована тенденцією філософських досліджень в напрямку позитивізму і
диверсифікації, що обернулося поступовою втратою теоретико - методологічних
засад.
Актуальність теми зумовлюється тим, що попри великий інтерес дослідників до
спадку російських релігійних філософів, релігійна метафізика в контексті
філософії всеєдності залишалась майже поза увагою з боку істориків філософії. В
філософії ХІХ століття місце мислення зайняло знання і до того ж не стільки
істинне, скільки «різне» (Рікер). Це визвало хвилю принципової критики в основі
якої було прагнення відродження метафізики (звичайно, нетрадиційної) як
теоретичної основи філософування ( А.Шопенгауер, С. К`єркегор, неогегельянці,
Ф.Ніцше). До цієї радикальної хвилі примкнули і російські філософи теоретики –
П.Юркевич, В.Соловйов, С.Булгаков, С. і Є. Трубецькі, П.Флоренський, Л.Франк та
інші.
Метафізичні пошуки в Росії були актуалізовані як зовні («Кризис западной
философии (против позитивистов)» В.Соловйов, «Метафизические предположения
познания» Е.Трубецький, «Метафизика в Древней Греции» С.Трубецький, «Метафизика
человеческого бытия» С.Франк), так і станом культурно – історичного і духовного
(переважно релігійного) життя в країні.
Домінуючою ідеєю метафізичної думки в російській релігійній філософії виступає
саме ідея всеєдності. Навколо якої згуртувалася ціла корпорація філософів.
Обґрунтування цієї ідеї здійснювалося як через пригадування традиційного
метафізичного духу (зокрема, Платона та ідеалізму Гегеля і Шеллінга),
ренесансного його оновлення внаслідок історичних змін, зокрема надбань та
цінностей культури ХІХ – поч.. ХХ ст. Саме таке вчення, на думку доктринерів
всеєдності, могло стати теоретичною основою осмислення духовних і соціальних
пошуків в Росії та вироблення метафізичних засад подолання наявних проблем.
Відродження основ «буттєвого» має непересічне значення, тому що йому
притаманний не тільки культурний статус теоретичної „кладової” минулого, а воно
несе в собі новаторські цільові інтенції.
Нарешті обрана тема дає можливість дослідити шляхи розробки
релігійно-філософської бази православної культури й можливі тенденції їх
модернізації, насамперед з питань антропології та персонології.
Актуальність теми дослідження визначається таким чином:
• Російська метафізика всеєдності - це новаторське, теоретично-методологічне
філософське вчення, що сформувалось під впливом духовних і соціокультурних змін
в ХІХ – поч.ХХ ст. і запанування не вирішенних нагальних духовно-релігійних
проблем.
• Актуально, що являючись результатом серйозного переосмислення західної
філософської думки, особливо німецької філософії ХІХ ст., російська релігійна
метафізика звертається до тієї фундаментальної теми, яка в західному світі
назавжди втратила свій метафізичний статус (там « Бог помер» Ф.Ніцше).
Осмислення релігійної проблематики на метафізичному рівні надає російській
філософії привілей високої світової довіри. Релігія в Росії є теоретично
обґрунтованим явищем. Тут Бог не помер і практично ( в буденній свідомості), і
теоретично.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано
відповідно до Комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”,
НДР №01БФ041-01 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині
тисячоліть”.
Ступінь наукової розробки проблеми. Метафізика всеєдності – давня традиція
філософської думки. Вона має підґрунтя в філософії Платона, розвинута і
обґрунтована неоплатонізмом та отцями Східної Церкви, Еріугеною, Ніколою
Кузанським. З більшою або меншою силою і якістю вона висловлюється в системах
Лейбніца, Шеллінга та Гегеля.
Метафізика всеєдності є відмітною ознакою російської філософської думки. Вона
була розвинена у творчості В.Соловйова, С.Булгакова, П. Флоренського, Л.Франка,
Л. Карсавіна.
Розгляд метафізичних положень російської релігійної філософії кінця XIX -
початку XX ст. був уможливлений визначними досягненнями цілого ряду дослідників
історії філософії. В середині ХХ ст. майже одночасно вийшли дві класичних праці
з історії російської філософії В. Зеньківського і М. Лосського. Обидва автори
докладно розглядають системи представників філософії всеєдності, характеризують
їх основні праці і в цілому сходяться як в оцінках непересічного значення їх
філософії, так і у визначенні їх основних недоліків.
Принципові позиції радянської історіографії відносно релігійної філософії
визначались оцінками В.Леніна, в яких провідну роль відігравали не філософські
аргументи, а політичні штампи. В даний період заслуговують уваги праці А.
Абрамова, С.Аверінцева, В.Акулініна, В. Ас