РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Загальні методи обстеження хворих
З метою виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом було обстежено 300
ВІЛ-інфікованих хворих, які знаходились на диспансерному обліку Київському
міському Центрі СНІДу. Для визначення ВІЛ-інфекції на різних стадіях
захворювання використовувались наступні методи лабораторних досліджень:
епідеміологічні, клінічні, цитологічні, імунологічні, серологічні, статистичні.
В якості матеріалу для лабораторного дослідження використовували кров,
виділення з сечостатевих органів, зшкребок з уретри та цервікального каналу.
Заключний діагноз встановлювався на підставі анамнезу, клінічних та
епідеміологічних даних та результатів комплексного лабораторного обстеження з
використанням загальноприйнятих та нових методів діагностики.
До загальноприйнятих методів дослідження входили: загальний аналіз крові,
загальний аналіз сечі, дослідження крові на цукор, дослідження калу на я/глист,
біохімічне дослідження крові.
При клінічному обстеженні враховувались вікові дані, статевий анамнез хворих.
При зборі анамнезу з’ясовували раніше перенесені соматичні захворювання та
захворювання, що передаються статевим шляхом, а також попередні методи
лікування та лабораторний контроль.
Об’єктивний огляд включав огляд шкіри, слизової оболонки порожнини роту, піхви
та шийки матки. При огляді уретри враховувались набряк та гіперемія губок,
наявність парауретральних протоків, інтенсивність та характер виділень. При
огляді піхви враховувались гіперемія, наявність ерозій та виразок, характер,
кількість та колір виділень. Особливу увагу приділяли стану периферичних
лімфатичних вузлів.
2.2. Методи обстеження ВІЛ-інфікованих хворих
Епідеміологічні методи.
Матеріалом дослідження були дані офіційної статистичної звітності
шкірно-венерологічних установ, зокрема дані захворюваності венеричними
хворобами (форма №089-1/о), річних статистичних звітів (форма №9), звітів про
контингенти хворих венеричними захворюваннями (форма №34) уніфікованих довідок
шкірно-венерологічних диспансерів про хід виконання основних директивних
документів, а також дані захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД Українського
центру профілактики і боротьби зі СНІДом. Проведено всебічне вивчення динаміки
та рівня захворюваності на сифіліс, гонококову інфекцію, хламідіоз,
трихомоніаз, урогенітальний мікоплазмоз та ВІЛ-інфекцію. З метою вивчення
соціально-демографічних груп хворих проведено співставлення захворюваності з
відповідною структурою та чисельністю населення. Розраховані інтенсивні
показники захворюваності.
Вивчення різних контингентів хворих на ІПСШ та ВІЛ проводились методом
анкетування за допомогою спеціально розроблених нами анкет. Всього
проаналізовано 300 ВІЛ-інфікованих хворих.
Діагноз ВІЛ-інфекції було встановлено за допомогою ІФА з тест-системою
“Рекомбінант-ВІЛ” та підтверджено методом імуноблоту. Для визначення кількості
СD4+ та CD8+-лімфоцитів проводили цитофлюориметричне дослідження крові.
Тест-система “Рекомбінант-ВІЛ” заснована на іммобілізації на поверхні лунок
планшет антигенів зовнішньої оболонки та серцевини ВІЛ, отриманих методом
мікробіологічного синтезу.
У лунки полістеролових планшет з сорбованими рекомбінантними антигенами ВІЛ
вносять досліджувану на антитіла сироватку крові у розведенні 1: 100. Після
інкубації та відмивання лунок, антитіла до ВІЛ, що прореагували з
рекомбінантними антигенами вірусу, виявляють за допомогою кон’югата – білок А
або моноклональних антивидових антитіл, мічених пероксидазою хріну.
Нижню межу оптичної щільності позитивних проб (ОЩ крит.) вираховують за
формулою ОЩкрит = ОЩкк + а· ОЩкпс, де а – коефіціент, значення якого залежить
від серії тест-системи, ОЩкк – показник оптичної щільності контролю кон’югату,
ОЩкпс – показник оптичної щільності контрольної позитивної сироватки.
Позитивною вважають ту досліджувану сироватку крові, показник ОЩ якої перевищує
або дорівнює показнику ОЩ крит. Результати ІФА розглядають як позитивні, якщо
при дослідженні сироватки крові від одного й того ж хворого тричі, у двох
випадках одержали позитивний результат.
Для підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції при наявності позитивного результату
при ІФА дослідженні, використовують метод імуноблоту. Для дослідження антитіл
до ВІЛ методом імуноблоту використовували тест-системи фірм “Abbott”, “Bio-Rad”
(США), “Diagnostics Pasteur” (Франція).
Метод імуноблоту поєднує фракціонування білків за допомогою електрофорезу в
поліакриламідному гелі (ПААГ) в присутності додецилсульфату натрію (ДСН),
електрофоретичний переніс білків з гелю на нітроцелюлозний папір з наступною
індикацією білкових фракцій імуноферментним методом. В зв’язку з вищезазначеним
виникає можливість ідентифікації антитіл до індивідуальних структурних білків
ВІЛ.
Позитивна реакція при імуноблоті виявляється у вигляді забарвлених смуг на
нітроцелюлозній мембрані (НМ). Забарвлені смуги на НМ відповідають структурним
білкам ВІЛ, перенесеним з поліакриламідного гелю та реагуючим з антитілами
сироватки крові.
На НМ, оброблених контрольною позитивною сироваткою крові, виявляються
забарвлені смуги, що відповідають основним структурним білкам ВІЛ (gp 120, p65,
p53, gp41, p34, p24, p22, p17). На НМ, обробленій контрольною негативною
сироваткою, забарвлення смуг не відбувається.
Позитивним вважається результат, коли досліджувана сироватка крові дає
забарвлення на НМ у вигляді смуг, що відповідають мінімум трьом структурним
білкам ВІЛ, продуктам генів env, gag та pol. Негативна досліджувана сироватка
крові не повинна давати подібних забар
- Киев+380960830922