РОЗДІЛ 2
ЗДІЙСНЕННЯ АДВОКАТОМ ЗАХИСТУ ОБВИНУВАЧЕНОГО
ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ І ПРОВАДЖЕННЯ
В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Забезпечення адвокатом захисту обвинуваченого
під час досудового розслідування
Для здійснення професійної діяльності під час досудового розслідування
законодавство України наділяє адвоката-захисника певними правами та
обов’язками. Стаття 48 КПК закріплює перелік прав і обов’язків захисника з
моменту допуску його до участі у справі. Сукупність цих прав і обов’язків
визначається категорією "процесуальний статус" цього суб’єкта процесуальних
відносин. Проте ст. 6 Закону України "Про адвокатуру", безвідносно до того, чи
набув адвокат статусу захисника, багато в чому дублює зазначений перелік прав,
але вже як перелік прав адвоката. Можна додати, що і Правила адвокатської етики
конкретизують статус адвоката та висувають додаткові вимоги щодо його
професійної діяльності. Таким чином процесуальний статус захисника-адвоката
визначається не лише нормами КПК, а й іншими нормативними актами.
У літературі висловлена думка про існування двох статусів захисника та незбіг
процесуального статусу захисника з його фактичним статусом. Приміром,
розглядаючи права і обов’язки адвоката-захисника на досудовому слідстві,
Ю.Ф. Лубшев розрізняє його процесуальний і фактичний статус: "Вся сукупність
прав і обов’язків учасника процесу, що складає зміст його статусу як учасника
кримінального процесу, може бути названа його фактичним становищем... Є
відносини, котрі або недоцільно, або неможливо врегулювати правом у силу
багатогранності та їх індивідуальної неповторності [88, с. 665–666]". За
міркуваннями зазначеного автора, виділення фактичного становища адвоката
зумовлене необхідністю реформування кримінально-процесуального законодавства,
Закону про адвокатуру.
Висловлювалася також думка, що діяльність адвоката в кримінальному процесі
потрібно розглядати на двох етапах: "передпроцесуальної або допроцесуальної
діяльності" та процесуальної діяльності захисника у кримінальній справі [216,
с. 178].
З нашого погляду, розмежовувати статус адвоката-захисника доцільно не на
правовий і фактичний, а на загальноправовий і кримінально-процесуальний,
оскільки правова допомога адвоката в кримінальному процесі не обмежується його
процесуальним статусом у справі. До вступу в справу як захисник адвокат, як
правило, надає попередню правову допомогу особам, які вважають, що відносно них
у правоохоронних органів є підозри у вчиненні злочину.
Надання адвокатом правової допомоги особі до вступу в справу, у період
провадження дізнання та на стадії досудового слідства, є прикладом реалізації
професійних прав адвоката, встановлених у ст. 6 Закону України "Про
адвокатуру". В цьому випадку мову потрібно вести не про адвоката-захисника в
кримінальному процесі, а про адвоката, що надає правову допомогу особі в
кримінальному процесі. Не буде перебільшенням, що саме на стадії вирішення
питань про порушення кримінальної справи щодо певної особи або порушення справи
"за фактом вчинення злочину" така особа потребує кваліфікованої правової
допомоги. При цьому правова допомога, на нашу думку, не може обмежуватися
консультаціями в адвокатських конторах або складанням письмових довідок. У
цьому контексті виникає декілька запитань: чи передбачає КПК у період дізнання
та на досудовому слідстві представництво підозрюваних, обвинувачених та
відповідно до яких норм КПК адвокати виступають представниками осіб у судах у
справах про оскарження процесуальних рішень органів дізнання, слідчих,
прокурорів на досудовому слідстві? Відповіді на зазначені запитання вкрай
важливі, оскільки прийнято вважати, що на досудовому слідстві адвокат бере
участь як захисник підозрюваного, обвинуваченого (ст. 44 КПК), а з іншого боку
адвокат може бути представником лише потерпілого, цивільного позивача і
цивільного відповідача (ст. 52 КПК). Зазначені підходи до розуміння
представництва у кримінальному процесі є сталими у науковій літературі. Зокрема
вказується, що представник у кримінальному процесі – це особа, уповноважена за
законом або за дорученням учасника процесу – потерпілого, цивільного позивача
чи цивільного відповідача – представляти у кримінальній справі його законні
інтереси [239, с. 521].
Слід зауважити, що інститут представництва підозрюваних, обвинувачених
передбачений КПК при провадженні в справах про злочини неповнолітніх, але він
виключає представництво адвокатом зазначених осіб у кримінальному процесі. У
пункті 10 ст.32 КПК визначено, що "законні представники" – це батьки, опікуни,
піклувальники даної особи або представники тих установ і організацій, під
опікою чи опікуванням яких вона перебуває.
Однак судова практика свідчить, що інститут представництва підозрюваних,
обвинувачених не обмежується "законними представниками", зокрема в ухвалі
Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва
від 30 червня 2004 р. зазначається, що Колегія розглянула справу за апеляцією
адвоката Ф.С.Є., представника М.Є.В., – особи, щодо якої порушено кримінальну
справу, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва і на підставі
матеріалів справи задовольнила апеляцію адвоката Ф.С.Є та скасувала постанову
Шевченківського районного суду м. Києва про відмову в задоволенні скарги
адвоката щодо скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи
проти М.Є.В., а також скасувала постанову слідчого про порушення зазначеної
кримінальної справи проти М.Є.В. [193].
Отже, представництво підозрюваних, обвинувачених на досудовому слідстві є
реальністю і відбувається
- Киев+380960830922