РОЗДІЛ 2
ПОБУТ СІМ'Ї У ЗАГАЛЬНОМЕТОДОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ
2.1. Про зміст поняття “побут”
Вивчення філолофсько-соціологічної літератури, присвяченої феномену побуту
показало, що побут у науковій літературі подано у таких аспектах:
1. Побут як філософська категорія [88]. Мабуть, це єдина робота, у якій
зроблена спроба розглянути побут на серйозному загальнофілософському рівні.
Більш того, у цій роботі сформульовано низку проблем, що постають при
дослідженні поняття побуту (у А. Харчева - категорії), які є актуальними і для
нашого дослідження. Так, наприклад, у визначенні побуту (за А. Харчевим)
повинні задовольнятися дві формально протилежних вимоги: “граничної
узагальненості і водночас здатності до конкретизації, поєднання з менш
абстрактними поняттями так званих “окремих наук” [87]. Ця проблема є особливо
актуальною для зарубіжної соціально-філософської літератури, де явище побуту
зводиться до вузькоспеціальних проблем: економічних, етнічних, демографічних,
психологічних, сексуальних тощо [47;123;101;158; 155;160;154]. Існує таке
визначення побуту: “Область соціального життя, основним змістом якої є
організація споживання й обслуговування... під споживанням і обслуговуванням
розуміється як задоволення матеріальних потреб, так і присвоєння людиною
духовних благ, а серед останніх - і цінностей соціальної культури, і
суб'єктивних людських цінностей (спілкування)” [88:9-10].
Виходячи з визначення, структура побуту розглядається з погляду співвідношення
матеріальної і духовної сторін, соціального й індивідуального аспектів, видів
витрат часу і діяльності, типів соціального об'єднання і спілкування.
Розходження між соціальним і індивідуальним розуміється як розходження між
загальним і особливим, особливим і одиничним. Тобто, побут соціальний за
людською, суспільною природою, відбиває певну епоху, рівень розвитку
продуктивних сил і виробничих відношень і в той же час є індивідуалізованим.
А.Харчев стверджує також, що об'єднання людей у побуті невеликі за чисельністю,
прості за структурою і мають порівняно невелику тривалість існування, це “малі
соціальні групи”: сім'я, сусідство, клуби, релігійні общини. асоціації,
молодіжні компанії, ігрові групи підлітків тощо. (Якщо наслідувати цій логіці,
то у самотніх людей, наприклад, холостяків, відлюдьків, побут відсутній, тому
що не дотримується вимога “малої групи” - міжособистісний контакт, “будь то
живе спілкування або листування” [88:101].
2. У межах формаційного (що цілком природно для марксистсько-ленінської
філософії) підходу, побут розглядається насамперед як соціальне явище, чи то:
- матеріальні або культурні умови, у яких проходить життя людей [40:7];
- область повсякденного громадського життя, що характеризується сукупністю
детермінованих способів виробництва, рівнем культури і способом життя даного
народу, засобів, умов, способів і форм задоволення матеріальних і духовних
особистих потреб, спрямованих на відновлення і розвиток фізичних і духовних сил
людини [60:23];
- виробництво засобів життя з функціями матеріальною, медико-біологічною,
духовно-практичною, духовно-творчою, соціального спадкування, світоглядною
[12];
- сфера суспільства, що характеризується способами задоволення особистих
потреб, необхідних для відтворення людини, відношеннями людей у невиробничому
житті і їхньою діяльністю в неробочий час [15];
- область соціального життя, пов'язана з відновленням життєвих функцій людини,
її працездатністю і творчою діяльністю, що забезпечується певними формами і
способами споживання й обслуговування, організації і виробництва самих
предметів споживання, а також конкретними формами соціальних відношень [55:7];
- залежна від соціально-економічних умов і матеріально-технічної бази даного
суспільства сфера повсякденного невиробничого життя людей і позавиробничих
відношень між ними [142:34-35];
- область соціального життя, пов'язана з відновленням і збільшенням життєво
важливих потенцій людини, що визначають її здатність до різних видів діяльності
[46:14];
- безпосередньо не пов'язана із суспільним виробництвом сфера способу життя, де
людина задовольняє свої матеріальні і духовні потреби, способи, форми і ступінь
реалізації яких залежать, у конечному рахунку, від певного способу виробництва
і рівня духовної культури народу [121:34];
- невиробнича сфера життєдіяльності людей, що забезпечує задоволення їхніх
матеріальних і духовних потреб [129];
- це сукупність розумів і засобів, способів і форм задоволення матеріальних і
духовних потреб членів суспільства, які історично змінюються, проявляються в
певному укладі чи в способі життя людини [9].
При цьому більшість авторів відзначають, що на формування поняття і визначення
побуту значний вплив має повсякденне розуміння [133:9], що нівелює поняття
“побут” лише до побутового споживання, що, як на нас, є неправомірним “тому що
побут розвивається за своїми внутрішніми законами, активно впливаючи на
розвиток суспільства, одночасно змінюючись під впливом зовнішніх чинників”
[60:14].
Таким чином, відштовхуючись від розглянутої вище літератури можна зробити такі
висновки:
У радянській традиції навіть при спробах категоріального (тобто досить
загального) підходу до поняття “побут”, структура самого побуту зводиться до
сильно конкретизованих видів діяльності (фактично - процесів) споживання,
задоволення, виробництва.
Ще В.І.Ленін говорив про існування різних форм побуту. Але методологічні
підстави такого поділу є, на наш погляд, незадовільними. Погоджуючись із самим
твердженням про існування таких різних форм, ми відхиляємо повсякденну практику
як критерій для їхнього поділу.
Перед
- Киев+380960830922