РОЗДІЛ 2
Методики та об’єкти дослідження
2.1. Вибір об’єктів та методів досліджень
У ролі об’єктів дослідження використовували ворс певної довжини з різних
матеріалів, який наносили на рисунки, утворені дисперсійними клеями на
паперовій основі (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Об’єкти дослідження
Ворс
Клей
Основа
Вид ворсу
Довжина ворсу
Марка клею
Папір
капроновий
короткий
(1 мм),
довгий
(3; 5мм)
ПВАД (№1):
в’язкість, с – 45-50;
відкритий час, с – 180;
час схоплення, с – 20;
електропровідність –
10-2 Ом-1Мм-1
офсетний папір
Kym Ultra
100г/м2;
віскозний
короткий
(1 мм),
довгий
(3; 5мм)
AD 94/5B
(фірма Planatol GmbH) (№2):
в’язкість, с – 25-30;
відкритий час, с – 240;
час схоплення, с – 20;
електропровідність –
10-2 Ом-1Мм-1
офсетний папір
Kym Ultra
150г/м2;
НW 748
(фірма Planatol
GmbH) (№3):
в’язкість, с (ВЗ-4) – 16;
відкритий час, с – 60;
час схоплення, с – 30;
електропровідність –
10-2 Ом-1Мм-1.
крейдяний папір PROXIMA
200г/м2;
Обкладинковий папір Arctica GC-1
250г/м2.
Характеристики паперів, які використовуються як основа для флокування:
1) офсетний папір Kym Ultra 100г/м2:
маса – 100 г/м2;
щільність – 0,80-0,90 г/см3;
ступінь проклейки – 1,25-1,75 мм;
білизна – 90%;
зольність – 10-14%;
гладкість – 30-80с;
вологість – 7-8%.
2) офсетний папір Kym Ultra 150г/м2:
маса – 150 г/м2;
щільність – 0,70-0,80 г/см3;
ступінь проклейки – 1,25-1,75 мм;
білизна – 90%;
зольність – 11-15%;
гладкість – 30-80с;
вологість – 7-8%.
3) крейдяний папір PROXIMA 200г/м2:
маса – 200 г/м2;
щільність – 0,85-0,90 г/см3;
ступінь проклейки – 1,5-1,75 мм;
білизна – 98%;
зольність – 20-25%;
гладкість – 480-500с;
вологість – 7-8%.
4) обкладинковий папір Arctica GC-1 250г/м2:
маса – 250 г/м2;
щільність – 0,90-0,95 г/см3;
ступінь проклейки – 1,0-1,2 мм;
білизна – 75%;
гладкість – 30-50с;
вологість – 8-9%.
Згідно ГОСТу 21750-76, який встановлює номінальну лінійну щільність хімічних
волокон в тексах, була вибрана лінійна щільність капронового і віскозного флоку
0,48 текс. Капронові (поліамідні) і віскозні (штучний шовк) волокна отримують
шляхом формування із розплаву. Оброблення волокон флоку електролітами для
надання їм електропровідності здійснюється в процесі їх виготовлення. Волокна
флоку проходять акліматизацію (вологість має знаходитись в межах 8-12%).
Проведений патентний пошук показав, що здебільшого на капілярно-пористих
матеріалах, до яких можна віднести папір, при флокуванні використовуються
дисперсійні клеї. Тому в роботі були вибрані клеї на основі полівінілацетатів –
ПВАД (Северодонецьк, Україна), і їх зарубіжних аналогів – AD 94/5B та НW 748
(фірма Planatol GmbH). Коригування друкарсько-технічних властивостей клеїв
включає зміну в’язкості. В даному випадку, при використанні вододисперсійних
клеїв, вона легко коригується водою. При цьому слід дотримуватись вимоги, що
розчинники вводяться невеликими порціями при ретельному перемішуванні клею.
Характеристики клейової композиції ПВАД:
вміст сухого залишку – 50%;
вміст мономера – 0,8%;
в’язкість – 45-50с;
відкритий час – 180с;
час схоплення – 20с;
електропровідність – 10-2 Ом-1Мм-1;
концентрація водневих іонів (рН) – 4,5-6,0;
кількість пластифікатора (дибутилфталата) – 20-25%.
Гомополімерну грубодисперсну дисперсію ПВАД (ДГСТ 19982-80) отримують при
полімеризації вінілацетату у водному середовищі у присутності ініціатора цього
процесу (пероксиду водню або інших), ПАР та емульгатора (полівініловий спирт),
який забезпечує агрегатну стійкість системи. Розмір частинок у дисперсії 0,05-2
мкм. Молекули полівінілацетату
- СН2 - СН -
;
ОСОСН3 n
які утворюють ПВАД, містять велику кількість полярних груп, які зумовлюють
добру адгезію до паперів. Полімеризація вінілацетату протікає за схемою:
- СН2 - СН - СН2 - СН -
nСН2 = СНОСОСН3 ® ...
ОСОСН3 ОСОСН3 n/2
Плівкоутворення водної дисперсії здійснюється за рахунок випаровування основної
кількості води. Частинки полімеру зближуються і взаємодіють, утворюючи крихку
плівку. Але велику кількість полярних груп в макромолекулі зумовлює сильну
внутрішньомолекулярну взаємодію, яка обмежує рухомість сегмента ланцюга
полімеру і малу гнучкість макромолекули. Тому саму ПВАД без модифікованих
домішок не доцільно використовувати в ролі клею для клеєдрукування з подальшим
нанесенням флоку, де потрібна висока міцність і еластичність плівки при
експлуатації флокованої продукції. Тому в ПВАД вводився пластифікатор
дибутилфталат С6Н6(СООС4Н9), який набув найбільшого поширення.
Для нанесення клейових рисунків на паперові основи використовували спосіб
трафаретного друку, тому що він не ставить жорстких вимог до природи та
поверхні задруковуваного матеріалу і дозволяє друкувати клеєм з подальшим
набиванням ворсу. Це значно розширює сферу застосування трафаретного друку.
Крім того, доцільність його полягає в забезпеченні високої товщини клейового
шару.
Оцінка якості флокованих зображень вимагає додаткових контрольних елементів,
які відсутні в контрольних шкалах при оцінюванні відбитків, отриманих
поліграфічними способами друку. Тому для визначення чіткості флокованих
зображень та видільної здатності була розроблена модельна тест-шкала (рис.2.1),
яка передбачала розміщення різних елементів рисунку по поверхні площі. Крім
смуг шириною 0,02-0,3 см на шаблоні містились трикутники, зірочки з кутом від 5
до 1600, круги діаметром 0,2-1,2 см, квадрати, тощо.
Рис.2.1. Модельна