РОЗДІЛ 2
ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ
РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ
2.1. Передумови зародження багатопартійності в Республіці Болгарія.
Чисельні політичні партії та громадські організації, які з'явилися після 1989 р., стали основним символом зародження демократії в Болгарії. Багато з них з'явилися спонтанно, де-факто - нелегально, при існуючій соціалістичній нормативній базі і конституції, які утверджували керівну роль Комуністичної партії Болгарії (БКП). Вони були без організаційної структури і без досвіду в політичній боротьбі. Але саме вони заперечували різним чином, іноді досить сміливо, політичну монополію комуністичної партії і заклали підвалини побудови нової й удосконалення старої інфраструктури "партія-держава". Ці факти викликали народження нових партій, і саме вони стали незамінним інструментом мирного переходу від тоталітарного режиму до демократії.
Тоталітарний режим - це історичний феномен, що виник під час кризи ліберальної демократії на початку ХХ ст. Він є наслідком слабкості демократичних інституцій, і, зокрема, політичних партій, як виразника соціальних інтересів і цінностей. Поява тоталітарного режиму співпала з глибокими конфліктами в світовій системі господарства великих країн (Перша світова війна) і кризою раннього капіталізму, основаного на домінуванні вільного ринку.
Така геополітична і соціоекономічна ситуація породила і підтримала тоталітарні ідеї фашизму, націоналізму та більшовизму (марксизму-ленінізму). Практично ці ідеї були впроваджені у деяких великих країнах світу (Німеччина, Італія, Росія), де тоталітаризм перетворився на радикальну політичну альтернативу демократії.
Наслідком досліджень тоталітаризму є наступні його негативні характеристики:
* політична монополія однієї партії, носія тоталітарних цінностей;
* політична система базується на терорі;
* наявність офіційної державної ідеології;
* повний контроль засобів масової інформації;
* тоталітарний контроль над збройними силами і іншими силовими структурами;
* централізоване керівництво економікою [203, с. 27].
Французький соціолог Р. Арон відзначає наступні основні елементи тоталітаризму:
* монополія однієї партії на політичному небосхилі;
* монополія партії, озброєної певною ідеологією, якій надана абсолютна сила, що трактується як офіційна державна політика;
* поширення ідей щодо монополії засобів і методів переконання (усі засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса контролюється державою);
* більша частина економічної і професійної діяльності підпорядковується державі і стає у певному розумінні частиною держави;
* будь-яка людська діяльність підпорядкована домінуючій ідеології;
* поліцейський і ідеологічний терор [17, с. 166-167].
Англійський вчений М. Уолер відкриває чотири взаємопов'язаних компоненти того, що він називає комуністичною владною монополією:
* економічна автаркія і закриття кордонів;
* командно-централізоване планування;
* керівна роль партії;
* демократичний централізм [216, с. 34].
Історична практика тоталітарних режимів показала, що основним елементом, над яким технічно будується політична влада, є тоталітарна партія. Тоталітарна політична партія це специфічна інституція, за допомогою якої здійснюється влада "вождя" і його оточення. Це своєрідна "держава в державі" з складною поділеною системою ланок, які здійснюють тоталітарний контроль над суспільством. Формально, виходячи з означення партії, за своїм призначенням, функцією, ідеологією і метою тоталітарна партія - інституція, що призначена ліквідувати демократію, і слугує машиною для досягнення і проведення політичної диктатури її вождів. Вона є неприйнятною до ідей демократії, багатопартійності [16, с. 181].
Тоталітарна партія більшовицького типу зародилася в кінці ХІХ ст. внаслідок розколу російської соціал-демократії, яка складалася з двох партійних течій - більшовиків та меншовиків. Більшовицька партія є прототипом тоталітарної партії і найбільшою за територією такого типу партією.
Тоталітарна партія більшовицького (комуністичного) типу чітко окреслила наступні специфічні елементи діяльності, які повністю проявилися, коли вона стала провладною партією:
* ідеологія тоталітарної влади під назвою "робітничий клас" базується на фанатичній ненависті до противників, яких потрібно знищувати, в тому числі і фізично;
* організаційна структура базується на так званому демократичному центризмі, який вимагає повного підкорення членів партії, керівної структури і в крайньому випадку вождя. Вона представлена поділеною системою, яка контролює всі соціальні дії, основні державні інституції, структурні ієрархії, військову галузь і формування лояльної номенклатури;
* злиття партійної і державної діяльності, з одного боку, як дублювання структур, а з іншого - довіра партійним активістам (феномен "партія-держава"). Дана діяльність узаконена керівною роллю партії, зокрема конституційними актами, що фактично ставлять партію "над законом";
* вождизм характеризується концентрацією влади у вищому партійному керівництві, яке керує "над законом" і створює тим самим автократичний режим [78, с. 19].
Такі специфічні елементи діяльності тоталітарної партії більшовицького (комуністичного) типу політичної монополії в суспільстві.
Більшовицька модель тоталітарної партії була сприйнята послідовниками комуністичної теорії і практики в РБ після формування Комуністичного Інтернаціоналу під гегемонією російських більшовиків у 1919 р. Тоді Болгарську радикальну соціал-демократичну партію (БРСДП) було перейменовано на Болгарську комуністичну партію (БКП), яка проголосила курс на Третій Інтернаціонал. Так звана більшовизація БКП цілеспрямовано прийняла лінію копіювання ленінської, а пізніше сталінської моделі тоталітарної партії більшовицького типу.
Сталінська модель тоталітарної партії удосконалила ленінську модель, особливо після того як Сталін встановив власн
- Киев+380960830922