Розділ 2 ІНСТРУМЕНТАРІЙ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Аналіз методів оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів
В умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в світовій економіці, з метою виживання на вітчизняному та іноземних ринках підприємство повинне планувати та здійснювати економічно обґрунтовані інвестиції в нововведення, оцінювати ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності.
Якщо керуватися канонами теорії ринкової економіки, то напрошується висновок про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб'єктів, що господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства [66, 34].
На зміну заходам з впровадження нової техніки, модернізації і реструктуризації існуючого виробництва, засвоєння нової продукції і нових технологій в українській дійсності прийшли науково-технічні програми і інноваційні проекти. Проектні основи розвитку і оновлення виробництва виступають елементом стратегічного і тактичного планування інноваційної діяльності і підвищення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів. Планування інновацій на сучасному етапі розвитку економіки є дуже важливою передумовою успішного виживання українських підприємств у конкурентному середовищі. Воно повинно ґрунтуватися на якісному аналізі та спиратися на кількісні критерії оцінки інноваційних проектів.
Багато авторів [35, 38, 60] пропонують ряд принципів, якими необхідно керуватися при оцінці ефективності інноваційно-інвестиційних проектів. Царьоев В.В. [136] в своїй роботі приводить наступний склад основних принципів оцінки ефективності інноваційно-інвестиційних проектів: зіставленість вихідних даних; достовірність; цільова спрямованість; системність; багатокритеріальність; оптимальність; актуалізація результатів розрахунків; однорідність критеріїв, які використовуються.
На нашу думку, найбільш повний склад основних принципів оцінки ефективності інноваційних проектів (ІП) був приведений Мазуром І.І., Шапіро В.Д. [130]. До них належать: зіставлення показників та умов різних варіантів ІП; моделювання грошових потоків реалізації ІП; пріоритет позитивного значення і максимізація отриманого ефекту від реалізації ІП (з урахуванням дисконтування грошових потоків); врахування різних аспектів фактора часу (динамічність параметрів проекту; розриви у часі між виробництвом продукції і надходженнями ресурсів і їхньою сплатою; різночасність витрат та результатів тощо); врахування майбутніх витрат та результатів (включаючи витрати, що пов'язані з залученням раніше створених виробничих фондів, а також майбутні витрати, викликані здійсненням ІП); виявлення усіх найбільш вагомих наслідків ІП; урахування наявності різноманітних учасників, що забезпечують здійснення ІП протягом усього його життєвого циклу (виявлення розбігу їх інтересів і різноманітних оцінок вартості капіталу); багатоетапність оцінки ефективності (обґрунтування інвестицій, ТЕО, вибір схеми фінансування, економічний моніторинг, контроль); урахування впливу інфляції на продукцію і ресурси в період реалізації ІП; виявлення впливу невизначеності і ризиків в ході реалізації ІП; визначення суспільної вагомості проекту.
Оцінка ефективності ІП, яка включає розгляд суспільної і комерційної ефективності, знаходиться у прямій залежності від реалізації основних принципів.
Суспільна ефективність ІП враховує соціально-економічні наслідки його реалізації для всього суспільства (внутрішні результати і витрати ІП, а також зовнішні витрати і результати в суміжних секторах економіки). Дані наслідки, як зовнішнього, так і внутрішнього характеру є економічними, екологічними, соціальними та іншими позаекономічними ефектами.
Загальноприйнятим методом оцінки ефективності інновацій є відношення ефектів (результатів) до витрат. В літературі у залежності від витрат, що враховуються, і результатів розрізняють види ефекту від реалізації інновацій, наведені на рис. 2.1 [33, 43, 129, 130]. Разом з тим необхідно зіставляти отримані результати з результатами застосування аналогічних по призначенню варіантів інновацій.
Рис. 2.1. Види ефекту від реалізації інновацій
Розмір ефекту від реалізації нововведень Завлін П.Н. і ін. в своїй роботі "Інноваційний менеджмент" [66] визначають їхньою очікуваною ефективністю, що виявляється у таких змістах:
- продуктовому (поліпшення якості і ріст товарних асортиментів);
- технологічному (ріст продуктивності праці і поліпшення його умов);
- функціональному (ріст ефективності управління);
- соціальному (поліпшення якості життя).
Ефективність нововведень, на думку авторів вищевказаної роботи, безпосередньо визначається їхньою конкретною здатністю зберігати відповідну кількість праці, часу, ресурсів і грошей у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачуваних корисних ефектів створюваних продуктів, технічних систем, структур.
Ефективність проекту характеризується системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів. Ця система показників повинна враховувати в сукупності й у взаємодії всі види ефектів, які можуть бути отримані в результаті впровадження конкретної інновації на підприємстві чи в галузі.
Однією зі складових системи є показники бюджетної ефективності, які оцінюються за вимогою органів державного, регіонального чи місцевого управління, відбивають результати здійснення проекту на доходи і витрати відповідного бюджету та розраховуються на підставі потоку бюджетних засобів (рис. 2.2) [79].
Рис. 2.2.