РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна частина роботи виконана на дослідному полі Уманського державного аграрного університету (УДАУ), розташованому в Маньківському природно-господарському районі Середньодніпровсько-Бузь-кого округу Лісостепової правобережної провінції України з географічними координатами за Гринвічем 480 46' північної широти, 300 14' східної довготи з висотою над рівнем моря 245 м.
Рельєф дослідного поля являє собою вирівняне плато водорозділу з пологим (20) схилом південно-західної експозиції.
2.1. Ґрунтові умови
Ґрунтовий покрив земельного масиву під дослідом - чорнозем опід-золений важкосуглинковий на лесі [ 201 ].
Даний ґрунт відзначається глибоким заляганням карбонатів (115-120 см) та невисоким вмістом в орному шарі гумусу - 3,3-3,5 %. Ступінь наси-чення ґрунту основами знаходиться в межах 81-97 %, реакція ґрунтового розчину слабо кисла (рНсол 6,0), гідролітична кислотність - 1,8-2,0 смоль/кг ґрунту, вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію (за Чириковим) - 80-112 мг/кг ґрунту, азоту лужногідролізованих сполук (за Корнфілдом) - 80-108 мг/кг ґрунту.
Підземні води залягають на глибині 22-24 м, тому польові культури використовують в основному вологу, що нагромаджується в ґрунті із атмо-сферних опадів.
Основні фізичні і гідрологічні властивості такого ґрунту представлені даними таблиці 2.1, з яких видно, що щільність складення різних шарів ґрунту не виходить за межі оптимальних параметрів для рослин більшості польових культур.
Таблиця 2.1
Фізичні і гідрологічні властивості ґрунту дослідних ділянок
Шар ґрунту,
смЩільність твердої фази ґрунту,
г/см3Щільність ґрунту, г/см3Вологість стійкого в'янення рослин, %0-202,631,2410,620-402,701,2710,640-602,571,2412,560-802,631,2312,480-1002,661,2412,5
2.2. Кліматичні особливості регіону досліджень
Клімат території області помірно-континентальний. За даними гідро-метеостанції Умань середньобагаторічна кількість опадів складає 633 мм, температура повітря - 7,4 0С, відносна вологість повітря - 76 %, проте в окремі роки спостерігаються значні відхилення від названих величин.
Вегетаційний період триває 205 днів. При цьому період активної вегетації з температурою вище +10 0С складає 160-165 днів.
Зимовий режим погоди встановлюється з переходом середньодобової температури повітря через 0 0С, що, як правило, буває в кінці листопада. Як правило початок зими характеризується нестійкою погодою з частою зміною морозів на відлиги з не однократним таненням снігового покриву. Зима в більшості років не сурова. Середня температура повітря найбільш холодного місяця січня - 5,7 0С. Проте були роки з дуже суровими зимами, коли морози досягали в середньому -20, -25, а в окремі дні до - 35, - 410 С. Характерною особливістю зимового сезону є наявність частих відлиг, коли температура може підвищуватись до 8-100 тепла. Стійкий сніговий покрив формується в середньому 13-22 грудня. Танення снігу проходить в першій половині березня. Середня висота снігу на полях не перевищує 7-9 см, в окремі роки збільшується до 26-50 см. Бувають також роки коли сніговий покрив відсутній зовсім. Зимою переважає похмура погода з частими, але незначними опадами, кількість яких на холодний період припадає 20-25 % річної суми.
Початком весняного сезону вважають дату стійкого переходу середньо-добової температури повітря через 0 0С, який наступає в середньому з другої-третьої декади березня. Весна буває ранньою та пізньою. Так, за останніх 30 років самою ранньою, з 8 лютого, була весна 1966 року, самою пізньою - в 1963 році, коли до 17 травня утримувались морози. В першій декаді квітня спостерігається перехід середньодобової температури повітря через + 5 0С, а в кінці квітня температура повітря переходить через + 100 С і починається активна вегетація сільськогосподарських культур. При цьому часто спостерігається деяке зниження температури і навіть відмічаються заморозки.
Початком літа вважають дату переходу середньодобової температури повітря через + 150 С. Літо починається із середини травня і продовжується до середини вересня. Середня температура повітря в травні-червні досягає 18-21, липні-серпні 23-250 С тепла. В окремі роки максимальна температура може підвищуватись до + 380 С, хоча, як правило середня температура за літній сезон складає + 190 С. Проте бувають роки (1950, 1978 рр.) з дуже холодним літом, коли середня температура за літній сезон становить 17,3-17,50, а також із дуже жарким літом (1938, 1975 рр. та ін.),коли температура за цей період сягає 220 С.
Вологі західні вітри, що переважають літом приносять значну кількість опадів. Кількість днів з опадами більше 0,1 мм в травні буває 10-12, в червні-липні - по 12, серпні-вересні - по 8-10. В червні-серпні буває 3-4 дні з опадами більше 5 мм, і по 2 дні з опадами більше 10 мм.
Характерною особливістю літнього періоду є наявність сильних грозових дощів. Проте, в окремі роки спостерігаються засушливі періоди, які обумовлені тривалим бездощів'ям при підвищеній температурі повітря, внаслідок чого вичерпуються запаси ґрунтової вологи в ґрунті. Нерідко атмосферна посуха поєднується з ґрунтовою.
Осінній режим погоди настає після переходу середньодобової температури повітря через +10 0С в бік більш низьких температур, що, як правило, припадає на другу декаду вересня. Між кожним літом і початком осіннього сезону спостерігається передосінній період - як правило із другої декади вересня до 5-10 жовтня. Передосінній період і перша половина осені суха, тепла. Похмура і дощова погода настає в кінці жовтня, коли середньодобова температура не перевищує +5 0С, що є ознакою завершення вегетаційного періоду сільськогосподарських культур [ 202 ].
В цілому агрокліматичні умови регіону сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур, в тому числі і озимої пшениці, ячменю ярого, гороху, кукурудзи та цукрових буряків, що були досліджу-ваними