РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ НОВОВИЯВЛЕНИХ ОБСТАВИН
2.1. Поняття та види нововиявлених обставин
У теорії кримінального процесу була висловлена думка про те, що перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами не пов'язаний з помилкою суду при вирішенні справи. Згідно з цією точкою зору суд першої інстанції правильно розв'язав справу, виходячи з даних, що були в його розпорядженні, але потім виявилися нові, раніше невідомі обставини, й тепер, уже виходячи з них, вирок повинен бути переглянутий, і справа повинна отримати інше вирішення.
М. С. Строгович, розглядаючи це питання, визнавав таку точку зору глибоко помилковою, підкреслюючи, що не можна вважати, що суд, який допустив помилку, не порушив закон, коли він виніс вирок, яким засуджений невинуватий або виправданий винуватий. Такий вирок був неправильний і незаконний, і був таким у момент його постановлення, і це положення жодною мірою не змінюється тому, що судді суб'єктивно діяли цілком сумлінно, і що хибність вироку стала зрозуміла лише пізніше, коли виявилися нові обставини [184, 302].
Перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, як й інші види перегляду, ґрунтуються на тому, що справа вирішена по суті неправильно, що вирок, який набув законної сили, або інше рішення суду є незаконним і необґрунтованим. Але при інших видах перегляду незаконність рішення суду та підстави його скасування чи зміни зрозумілі з матеріалів справи, тоді як при перегляді справи у зв'язку з нововиявленими обставинами незаконність рішення суду з матеріалів справи може бути й неочевидна. Виявляється ця незаконність тільки у зв'язку з появою нововиявлених обставин.
Саме в цьому полягає основна відмінність цього виду перегляду від інших видів перегляду судових рішень. Але загальною підставою для поновлення справ є невідповідність вироку суду об'єктивній істині [204, 406].
Визначення поняття нововиявлених обставин законодавчо не сформульоване, і це викликає постійні суперечки в науці та різноманітні тлумачення його в практичній діяльності.
У позиціях вчених немає єдиної думки щодо питання, які ознаки властиві нововиявленим обставинам та які дозволяють достатньо чітко відмежувати їх від додаткових або інших нових матеріалів, що подаються до судових інстанцій. З часу появи інституту перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами самі ці обставини поступово наділялися певними змістовними ознаками. Вони давали можливість відмежувати їх від інших додаткових матеріалів, що подаються до інших судових інстанцій, а також свідчили про неправосудність судового рішення, яке набуло законної сили.
На думку В. С. Балакшина, поняття нововиявлених обставин розвивалося в декількох напрямах: з одного боку, у напрямі розширення переліку конкретно-визначених обставин, а з іншого - убік звуження змісту окремих із цих обставин [46, 8].
Слушність цих суджень підтверджується й розвитком сучасного законодавства. Аналіз змін у кримінально-процесуальному законодавстві показав, що корективи, внесені до норм, які регулюють перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, стосуються як розширення переліку самих конкретно-визначених обставин, так і тлумачення змістового обсягу деяких із них.
Так, доповненням до пункту 1 ст. 400-5 КПК до переліку нововиявлених обставин додана неправильність показань обвинувачуваного та підсудного. А стаття 590 проекту Кримінально-процесуального кодексу України передбачає також і неправильність показань особи щодо якої закрито провадження у справі, застосовано примусові заходи виховного характеру або відмовлено в їхньому застосуванні, прийнято рішення про звільнення від відповідальності або з питань виконання вироків, висновку й пояснень експерта, на яких ґрунтується вирок, постанова (ухвала) [20].
Це свідчить про те, що зміст нововиявлених обставин перебуває в постійному динамічному розвитку. Він весь час доповнюється як у кількісному визначенні самих обставин, так і в їх внутрішнього змісту.
Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових матеріалів.
Нові (додаткові) матеріали, що подаються при розгляді справи в касаційній інстанції або при перегляді у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, що вплинули на правильність судового рішення, встановлюють обставини, які виникли після набуттям вироком законної сили. Нові або додаткові матеріали можуть нести пізнавальну інформацію, отриману поза слідчими діями, і тому нововиявленими обставинами не вважаються.
Беручи за основу різну процесуально-правову природу цих обставин, можна визначити, що основною їхньою розбіжністю є необхідність проведення слідчих дій, що засвідчують нововиявлені обставини.
На думку Л. Ш. Берсугурової, нововиявлені обставини найбільш близькі до доказів. Доказ несе інформацію про предмет доказування. Нововиявлені обставини несуть інформацію про недоброякісність вироку, який набув законної сили. У цьому випадку факт виступає як доказ іншого факту, що має значення для справи, і який свідчить про незаконність або необґрунтованість вироку, його неправосудність [55, 20].
У цьому зв'язку більш переконливою убачається точка зору М. С. Строговича, який вважає, що нові обставини встановлюються не інакше, як за допомогою доказів, а самий факт виявлення нових, раніше невідомих доказів, і є нова обставина [184, 295] .
Поділяючи у цілому таку точку зору, слід звернути увагу, що в наведенному висловлюванні не розділяються поняття "нові" і "нововиявлені" обставини й під "новими" розуміються саме нововиявлені обставини, які існували на момент постановлення вироку, але не були відомі суду та які можуть стати підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
В. С. Балакшин дійшов висновку про те, що нововиявлені обставини, як підстави поновлення справ, мають ознаки, які можна поділити на три групи:
- характерні для конкретно-визначених
- Киев+380960830922