Розслідування нерозкритих злочинів минулих років

розділ 2.1. Аналіз матеріалів кримінальної справи про нерозкритий злочин,
досудове слідство по якій зупинено
У процесі досудового слідства співробітники, які його проводять, постійно
вивчають, аналізують отриману інформацію, приймаючи рішення про те, чи є вона
доказовою, вагомою для подальшого розслідування. До певного моменту цей процес
є безперервним. Він зупиняється, коли слідчий, керуючись ст. 206 КПК України,
дійде висновку про те, що по кримінальній справі виконані всі необхідні та
можливі слідчі дії для встановлення особи, яка вчинила злочин. Перейшовши в
категорію нерозкритих, кримінальна справа про такий злочин більшу частину часу
проводить у сейфі, ніж на столі співробітника. Хоча ст. 209 КПК України й
зобов'язує слідчого як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати
заходів до встановлення особи, яка вчинила злочин, він не завжди володіє для
цього достатніми можливостями, що обумовлено необхідністю провадження слідства
по інших поточних справах. Результати проведеного опитування показують, що в
середньому 67 % оперативних співробітників і 61 % слідчих працюють по
нерозкритих злочинах лише при наявності часу, вільного від розслідування
поточних (перспективних) справ, а не постійно (див. таблицю 2.1).
Не слід також залишати уваги дію психологічного фактору. Адже прийнявши рішення
про зупинення слідства, співробітник порахував вичерпаними усі можливості по
розкриттю злочину.
Питання про необхідність передання кримінальної справи про нерозкритий злочин у
провадження новому слідчому або продовження розслідування співробітником, який
вже його проводив, дотепер не вирішено остаточно ні теоретиками, ні
практиками.
Таблиця 2.1
Результати відповідей, отриманих на питання щодо планування роботи з
нерозкритих злочинів минулих років
Слідчі (%)
Оперативники (%)
Щодня приділяю частину робочого часу їх розслідуванню
16
10
Залежно від навантаження обов'язково приділяю їм декілька днів на тиждень
15
11
За наявності часу, вільного від розслідування поточних (перспективних) справ
61
67
Не планую
12
Так, на думку окремих вчених, виникають як позитивні, так і негативні наслідки
після прийняття зазначеного процесуального рішення [29, с. 7; 95, с. 466], тому
в кожному випадку треба враховувати конкретну ситуацію, професійні,
психологічні якості слідчого [114, с. 10; 193, с. 457]. Висловлювались також
думки про необхідність при організації роботи з розкриття злочинів минулих
років впроваджувати в практику спеціалізацію слідчих, створювати спеціальні СОГ
[27, с. 128;  105, с. 307].
Вважаємо, що відповісти категорично на поставлене вище запитання досить важко,
оскільки в кожному з випадків, тобто при переданні кримінальної справи про
нерозкритий злочин у провадження новому слідчому або залишенні її у старого,
об'єктивно оцінити отриману користь можна лише за умови, що кожен із
співробітників, по–перше, має однакову та достатню кваліфікацію, а по–друге,
небайдужий до досягнення кінцевого результату.
Результати опитування практичних співробітників показують, що з числа заходів,
спрямованих на поліпшення розкриття, передання справи новому слідчому
підтримують лише 2 % від числа всіх респондентів, 24 % – за спеціалізацію
окремих слідчих тільки по нерозкритих злочинах і 34 % – за створення
спеціалізованих СОГ (див. таблицю 2.2).
Таблиця 2.2
Результати відповідей, отриманих на питання про заходи організаційного
характеру, що сприяють розкриттю злочинів минулих років
Слідчі (%)
Оперативники (%)
Передання зупиненої справи про нерозкритий злочин (оперативно–пошукової справи)
у провадження новому слідчому (оперативному співробітнику)
Створення спеціалізованої СОГ
34
31
Спеціалізація окремих співробітників тільки по нерозкритих злочинах
24
29
Доручення розслідування нерозкритих злочинів тільки старшим слідчим (старшим
оперуповноваженим) із великим досвідом роботи
11
Дотримання розумних меж навантаження на співробітника
19
17
Введення окремого обов'язкового показника для оцінки роботи співробітника по
розкриттю “старої” справи
13
Інше
Сприяти більш якісному та цілеспрямованому проведенню аналізу матеріалів
кримінальної справи про нерозкритий злочин може програма (рекомендація щодо
послідовності) дій для співробітника, який її розслідує. На нашу думку, вона
повинна виходити з мінімальної поінформованості слідчого, тобто орієнтована на
вивчення заново всіх матеріалів кримінальної справи, якби би це робив новий
слідчий. На це вказують і деякі криміналісти, наприклад В.П. Лавров, котрий
зазначає, що вивчення справи повинно бути повним і жодний документ, речовий
доказ або джерело даних оперативного характеру не повинні залишитись без уваги
співробітника, який проводить аналіз [114, с. 24–25]. Подібну позицію займають
й інші вчені [50, с. 15; 172, с. 34].
Розглянемо думки різних авторів щодо завдання, послідовності провадження
аналізу матеріалів кримінальної справи, у тому числі й про нерозкритий злочин.
Виділяючи сутність даного поняття, Р.С. Бєлкін слушно вказував, що весь процес
розслідування складається з перемежованих актів аналізу наявної інформації,
вибору відповідних цій інформації прийомів і засобів роботи з доказами та їх
застосуванні [25, с. 280]. Як зазначає В.В. Тіщенко, аналіз результатів
розслідування дозволяє по–новому інтерпретувати відомі факти, висунути нові
версії та скласти програму їх перевірки; виявити помилки й недоліки при
проведенні слідчих, організаційних та оперативно–пошукових дії, вжити заходів з
їх усунення проведенням додаткових дій; виявити прогалини в наявних даних про
розслідувану подію та розширити їх за рахунок нових джерел доказової
інформації; розробити т