РОЗДІЛ 2
ДОСУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ДІЯННЯ ОСІБ, ЯКІ НЕ ДОСЯГЛИ ВІКУ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
2.1 Порушення кримінальної справи про суспільно небезпечне діяння особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність
Дослідженню питань теорії і практики порушення кримінальної справи присвятили чимало праць вчені-процесуалісти (В.С. Зеленецький, Л.М. Лобойко, Є.Д. Лук'янчиков, О.Р. Михайленко, Д.П. Письменний) [51; 110; 115; 142; 176].
Але стосовно проблем, пов'язаних із реєстрацією, розглядом, перевіркою заяв і повідомлень про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності (14, 16 років), то їх висвітленню не приділено належної уваги, на що вказувалося в юридичній літературі [153, с. 5]. Складність означених проблем зумовлена тим, що правові положення не враховують специфіку осіб даної вікової категорії і вчинених ними правопорушень. Вважаємо необхідним їх дослідження на основі загальних концептуальних наукових, законодавчих (законопроектних) положень і практики їх вирішення.
Орган досудового слідства або дізнаня, прокурор або суд у зв'язку з тим, що цьому органу стало відомо про вчинений або підготовлюваний злочин, встановлює існування умов, які необхідні для провадження у кримінальній справі і приймає рішення розпочати це провадження або відмовити в такому.
Стадія порушення кримінальної справи - самостійна, початкова стадія кримінального процесу. Виходячи з п. 5 ст. 6 КПК України, якщо у заяві або повідомлення про злочин або під час їх перевірки буде встановлено, що діяння, яке підпадає під ознаки злочину, вчинила особа, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, справа теж підлягає порушенню [163, с. 22]. А.В. Іщенко, І.П. Красюк, В.В. Матвієнко підкреслюють скадність і специфічність діяльності розслідування злочинів, яка завжди спирається на норми кримінального права. З огляду на це, як діяльність вона починається тоді, коли порушуються норми кримінального права [69, с. 5].
Розрізняють порушення кримінальної справи стосовно особи і за фактом вчиненого злочину [93, с. 222].
У більшості випадків вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину або суспільно небезпечного діяння, оскільки, як правило на момент прийняття рішення невідома особа, яка його вчинила. До того ж, на відміну від професійних злочинців, які шукають всілякі способи змінення чи знищення [64] слідів злочину, неповнолітні не відрізняються хитромудрістю способів їх здійснення і приховання [158, с. 158].
Якщо на момент порушення кримінальної справи відомі обставини, які вказують на особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років до досягнення нею віку кримінальної відповідальності, то кримінальна справа не може бути порушена стосовно цієї особи. Частина 2 ст. 98 КПК України передбачає можливість порушення кримінальної справи тільки стосовно особи, яка вчинила злочин, тому не можна вести мову про особливості порушення кримінальної справи про суспільно небезпечне діяння стосовно особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Про деякі особливості можна вести мову лише в тих випадках, коли на момент порушення кримінальної справи є відомості про особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років до досягнення нею віку кримінальної відповідальності.
В.С. Зеленецький привертає увагу на неточність назви цієї стадії, оскільки постає необхідність розмежування одного виду (дослідчої) процесуальної діяльності від іншого, що виникає після або в зв'язку з завершенням дослідчого кримінального процеса [51, с. 26]. Тому В.С. Зеленецький і Л.М. Лобойко пропонують називати цю стадію дослідчим провадженням [56]. В.М. Тертишник пропонує йменувати цю стадію дізнанням, що, на його думку, відповідає змісту та формі здійснюваної на цьому етапі процесуальної діяльності [241, с. 407]. О.П. Копилова пропонує переіменувати стадію порушення кримінальної справи, як таку, що не відбиває в повному обсязі процесуальну діяльність, в стадію "Рассмотрение и разрешение поступивших сообщений о преступлениях" [82, с. 13].
Кримінальний процес може початись тільки за наявності інформації про вчинений чи підготовлюваний злочин. Міститься така інформація тільки в складі і структурі відповідного джерела. Аналізу та характеристиці таких джерел інформації в навчальній та методичній літературі присвячена велика кількість найрізноманітніших праць. Характерним для них є те, відмічає В.С. Зеленецький, що зазвичай при дослідженні джерел інформації про злочини, вся проблема і предмет наукових розробок, зводиться до розгляду приводів до порушення кримінальної справи. Аналізувати лише приводи до порушення кримінальної справи, значить, надавати перевагу одній і до того ж незначній кількості джерел, при цьому ігнорувати інші, які становлять більшість джерел інформації про злочини, які до речі, кожного дня надходять у відповідні правоохоронні органи, спонукаючи їх до адекватних процесуальних дій [51, с. 47].
Привід характеризується також як спонукальна причина для здійснення криміально-процесуальної діяльності [94, с. 261].
Діяльність в стадії порушення кримінальної справи є процесуальною [115, с. 11] і складається з трьох етапів: 1) прийом і реєстрація заяви чи повідомлення про вчинене або підготовлюване суспільно небезпечне діяння особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності; 2) їх розгляд; 3) прийняття рішення про порушення кримінальної справи, відмова в порушенні кримінальної справи або направлення заяви чи повідомлення за належністю.
Сутність першого етапу стадії порушення кримінальної справи полягає у вчиненні компетентними посадовими особами сукупності дій, пов'язаних із прийняттям інформації про вчинений злочин або той, що готується.
Підставою для прийому заяв і повідомлень про злочини слугує Конституція України (ст. 40), чинний Закон України "Про звернення громадян", кримінально-процесуальний за