РОЗДІЛ 2
ПІЗНАВАЛЬНА ФУНКЦІЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Принципи судово-експертної діяльності
Уявлення про принципи як вихідне положення, постулат, певне правило має відому
багатозначність, яка стосується, перш за все, ступеня спільності [97] [1 [97]
Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции:
Учеб. пособ. – Х.: Гриф, 1997. – С. 217.]. Під час розвитку теорії судової
експертизи створювались її принципи, методологічні, правові й організаційні
засади, відбулося виникнення наукових основ нових судових експертиз, які були
викликані до життя практичною потребою правоохоронних органів у вирішенні
питань, що потребують спеціальних знань обізнаних осіб – експертів [52] [2 [52]
Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и
методологические проблемы судебных экспертиз): Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ
МВД СССР, 1979. – С. 6.]. М.Я. Сегай підкреслює, що від розробки теоретичних
засад криміналістичної експертизи (О.Р. Шляхов) до створення самостійної галузі
науки про судову експертизу є природним шляхом осмислення експертної практики і
створення наукових теорій про предмет, мету і зміст нової науки – судової
експертології [191] [3 [191] Сегай М.Я. Судова експертологія: шляхи становлення
і розвитку // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб.
наук.-практ. матер. – Х.: Право, 2001. – С. 8.].
В юридичній літературі окремі автори зверталися до аналізу принципів судової
експертології. Зокрема, А.І. Вінберг і Н.Т. Малаховська до таких принципів
відносять: принцип оптимального використання всієї доказової інформації, що
міститься в об’єкті; принцип комплексності, який поєднує у дослідженні щодо
конкретного об’єкту необхідну сукупність сучасних методів і технічних засобів у
світлі вимог науково-технічного прогресу. Причому, принципом є чітка розробка
для будь-якого об’єкта та механізму його взаємодії, що виражається в ознаках
об’єкта, часового інтервалу або періоду співставлення, поза якими втрачаються
для експертизи необхідні ознаки тощо [52] [4 [52] Винберг А.И., Малаховская
Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы
судебных экспертиз): Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. – С. 18.].
Р.С. Бєлкін використовує термін загальні принципи методики криміналістичних
експертних досліджень і розглядає їх як окрему криміналістичну теорію [28] [5
[28] Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юрист, 1997. – Т.2: Частные
криминалистические теории. – С. 304-317.]. Т.В. Авер`янова звертається до
розгляду принципів загальної теорії судової-експертизи. Вона вважає, що
принципи загальної теорії судової-експертизи – це ті вихідні положення, які
визначають гносеологічну спрямованість експертної діяльності. У цьому сенсі
принципами загальної теорії судової експертизи є загальні принципи науки:
принципи детермінізму (причинності, історизму); принцип об’єктивності; принцип
системності; принцип наукової обґрунтова-
ності [4] [6 [4] Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. – М.:
Норма, 2006. – С. 160, 161.].
У найбільш загальному вигляді принципи судово-експертної діяльності визначені у
чинному законодавстві. Так, в ст. 3 Закону України „Про судову експертизу”
встановлено, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах
законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження. На нашу думку,
такий перелік не повинен бути вичерпним. О.О. Зайцева справедливо пише, що
принципи судової експертизи не є чимось застиглим, стійким. Вони існують і
розвиваються відповідно до розвитку науки кримінального процесу, із змінами
індивідуальної правосвідомості, що знаходить своє відображення в актах
законотворчості [78] [7 [78] Зайцева Е.А. Правовой институт судебной экспертизы
в современных условиях. – Волгоград: Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2003. – С.
14.].
Більш широке коло принципів судово-експертної діяльності визначено у
Федеральному законі РФ „Про державну судово-експертну діяльність в Російській
Федерації”. Зокрема, в ст. 4 Закону наголошується, що державна судово-експертна
діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини
і громадянина, прав юридичної особи, а також незалежності експерта,
об’єктивності, всебічності та повноти досліджень, що проводяться з
використанням сучасних досягнень науки і техніки [181] [8 Більш детально див.:
[181] Россинская Е.Р. Комментарий к Федеральному закону «О государственной
судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации». – М.: Право и закон;
Юрайт-Издат, 2002. – С. 43-47. ].
У літературних джерелах теж мали місце намагання визначити принципи
судово-експертної діяльності. Так, О.О. Зайцева виокремлює такі принципи: 1)
законність – суворе дотримання норм матеріального і процесуального закону при
проведенні експертизи з боку усіх учасників процесуальної дії; 2) повнота та
об’єктивність експертного висновку – всебічне дослідження експертом усіх
матеріалів, що надійшли на експертизу, відповіді на всі поставлені запитання,
застосування до об’єктів експертизи всіх необхідних методів, повноту опису
усього ходу розслідування; і зацікавленість експерта в результатах висновку;
3) активність експерта – виявлення ним ініціативи при постановці нових
запитань, їх переформування, з’ясування обставин справи, що не зазначені у
постанові слідчого, але таких, що мають значення по справі; право і обов’язок
експерта у випадку необхідності клопотати про надання додаткових матеріалів;
здійснення ним права бути присутнім при проведенні слідчих дій; право експерта
звертатися при проведенні складних експертиз за консультаційною допомогою
- Київ+380960830922