РОЗДІЛ 2
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1. Сутність, структура та зміст соціальної відповідальності органів державної влади
Відповідальність є одним із найпоширеніших соціальних явищ, що проявляється у складному й динамічному процесі розвитку суспільства. Вона характеризує різноманітні види діяльності людини й соціальних інститутів у їх якісному плані. Категорія відповідальності притаманна різним явищам та різним сферам соціального життя держави, вона є важливим принципом державного управління й виробництва, політики й культури, права та моралі - де характер соціальних дій людини визначається напрямком та соціальними наслідками власної діяльності. Традиційно в цивілізаційній історії людства інститут відповідальності є складовою інституціональної структури суспільства та одним з основних регуляторів соціальних відносин. Зокрема, С. Кірдіна зазначає, що інституціональна структура суспільства складається з базових та альтернативних (або додаткових) інституціональних форм (матриць). Інститути базового рівня дають змогу суспільству виживати й розвиватися. При цьому в ході історичної еволюції вони зберігають свою самодостатність та цілісність, незважаючи на волю чи бажання окремих соціальних суб'єктів. Альтернативні інституційні форми, на противагу, є гнучкими та легко піддаються змінам.
На відміну від С. Кірдіної, Ф. Кауфман пропонує розглядати не дві, а три інституціональні матриці (системи): ринкова матриця базується на економічних відносинах; планова матриця - на політичних; солідаристська - на соціокультурних чинниках, соціалізації та мотиваціх індивідумів, коли особистість сприймає певні моральні, культурні або релігійні цінності і спроможна до природного обмеження власних потреб, до формування власних інтересів під впливом "високих цілей" и і соціально відповідальної поведінки [71, с.135]. Таким чином, соціальна відповідальність виступає основним елементом однієї з трьох інституційних матриць суспільства.
Дослідження сутності та змісту категорії соціальної відповідальності вимагає визначення існуючих наукових підходів до розуміння як власне відповідальності так і похідного від неї концепту відповідальності соціальної.
Аналіз наукових джерел свідчить про значну кількість формулювань поняття "відповідальність" як, насамперед, у царині юриспруденції та філософії, так і в політичній, економічній та соціальних науках.
П. Рікер трактує відповідальність як зобов'язання індивіда відшкодувати збитки або понести покарання за певні дії, що передбачені законодавством [147, с.42]. Х. Ленк вважає, що відповідальність - це "поняття, котре втілюється у реляційному застосуванні норм за допомогою оцінювання контрольованих очікуваних вчинків" [87, с. 82]. В. Канке в концепт "відповідальність" вкладає не цінність як таку, а принцип, що охоплює всі цінності суспільства [65, с. 272]. Відповідальність як обов'язок повною мірою відповідати за прийняті рішення і вчинені дії визначає А.Колодій [115, с.40]. О. Сушинський під інститутом відповідальності розуміє як сукупність організаційно оформлених інститутів, що взаємодіють на всіх ієрархічних рівнях здійснення публічної влади, так і відповідні норми, якими регламентуються ці взаємодії. [173, с.41]. Г. Атаманчук вбачає у відповідальності відносини, що забезпечують інтереси та свободу взаємопов'язаних сторін, що є гарантованими державою [7, с. 549].
Короткий оксфордський політичний словник відповідальним називає таке врядування, за якого влада прислухається до громадської думки, здійснює розважливу й послідовну політику, підзвітна перед представниками виборців. [79, с. 103]. Сучасна російська наукова школа визначає відповідальність як "філософську категорію, що відображає об'єктивний, історично конкретний характер взаємовідносин між особистістю, групою та соціумом з погляду усвідомленого здійснення взаємних вимог" [22, с. 469].
Термін "відповідальність" походить від латинського "respondere" (відповідати). Російське "ответственность", німецьке "verantwortlіchkeіt", французьке "responsаbіlіtй", англійське "responsіbіlіty" за змістом означають "тримати відповідь", "звітувати", "бути притягнутим до відповіді". Отже, відповідальність носить яскраво виражений соціальний характер і являє собою не якусь вроджену властивість, дану від природи, а результат певних соціальних умов та характеру соціальної діяльності людини.
Відтак, у змістовному плані відповідальність як результат, з одного боку, об'єктивних соціальних умов, а з іншого - суб'єктивних дій людини містить у собі відповідну дихотомічність об'єктивних та суб'єктивних сторін. Зокрема, є об'єктивним статус та положення людини в суспільстві, яке, власне, й окреслює межі її відповідальності. До об'єктивної сторони відповідальності слід віднести й існуючу в суспільстві сукупність відносин та морально-правових вимог до кожного громадянина. Суб'єктивною стороною постають такі соціальні якості людини, як емоційність, совість та раціональне усвідомлення характеру суспільних вимог і співставлення з ними власних вчинків і дій та їх наслідків, нарешті, воля та цілеспрямованість людини уможливлює практичну реалізацію нею суспільних вимог, самооцінку її діяльності на відповідність інтересам суспільства.
Категорія "соціальний" (лат. socialis - суспільний) є усталеною в науці й означає "все міжлюдське, тобто все те, що пов'язане з спільним життям людей, з різними формами їх відносин, у першу чергу того, що відноситься до суспільства й спільноти" [188, с. 430]. В.Г. Бульба пропонує розглядати поняття "соціальне" як у широкому (соціальні відносини), так і власному вузькому (соціальні процеси) сенсі слова [24, с. 111].
Аналіз публікацій показує, що більшість авторів виходять із уявлення прo самостійний характер соціальної сфери як тотожній економічній, політичній та іншій підсистемам суспільства. Зокрема, А. Сіленко вбачає в соціумі певну цивілізаційну спільність [162, с. 23]. Відтак соціа