РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Загальна характеристика обстежених хворих з ранніми формами раку прямої кишки
В основу дисертаційної роботи покладені результати комплексного обстеження і лікування 158 хворих на ранні форми РПК І стадіі (Т1N0M0 і Т2N0M0). Хворі знаходились на лікуванні у Луганському клінічному онкологічному диспансері з 1991 до 2005 рр. Вік хворих коливався від 45 до 65 років, складаючи у середньому 55 років. Серед пацієнтів переважали особи віком понад 55 років (135 пацієнтів - 85,4%). Розподіл хворих за статтю показав, що більшу кількість хворих складали чоловіки - 62,0%, в той же час як кількість жінок становила лише 38,0%. (рис. 2.1.1).
В усіх хворих при поглибленому їх обстеженні виявлена супутня патологія, причому у деяких пацієнтів мала місце наявність двох або більше супутніх захворювань. Серед супутньої патології найчастіше спостерігались хронічні захворювання серцево-судинної системи (83 - 52,5% хворих), легені (32 - 20,3% хворих), а також захворювання шлунково-кишкового тракту (61 - 38,6% хворих), жіночих статевих органів (9-5,7% хворих на фіброміому матки), порушення обміну (ожиріння - 60-37,9% хворих).
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежених хворих з ранніми формами раку за розповсюдженістю пухлинного процесу, віком і статтю
Клінічні показникиКількість хворих на РПКабс. (n)%Стадія пухлинного процесуТ1N0M07245,56Т2N0M08654, 44Клінічні показникиКількість хворих на РПКабс. (n)%Вік хворих45-50 років149,051-55 років3927,756-60 років6236,361-65 років4328,0Стать хворихЧоловіки9762,0Жінки6138,0Усього158100,0
Серед супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту найчастіше спостерігався поліпоз товстої кишки (36-59,0 % хворих), коліти (15 із 61 - 24,6% хворих), хронічні гепатохолецистити і панкреатити (10-16,4% хворих). Звертає на себе увагу той факт, що у 10 хворих (6,3%) із 158 в анамнезі був рак різних органів, а саме рак молочної залози у 4 (2,5%), рак ободової кишки у 3 (1,89%), рак шкіри у 3 (1,89%). Отже, супутні захворювання органів шлунково-кишково тракту (поліпоз, коліти, гепатохолецистити і панкреатити) спостерігались у 38,6% випадків, порушення обміну - у 37,9% випадків, рак у минулому - у 6,3%.
При оцінці розповсюдженості пухлинного процесу у хворих з ранніми формами РПК керувались міжнародною класифікацією TNM до лікування і патоморфологічною класифікацій рTNM після хірургічного втручання та гістологічного дослідження видаленого препарату для визначення тактики подальшої терапії, прогнозу, експертизи працездатності і реабілітації.
Згідно класифікації, у всіх обстежених і пролікованих нами хворих спостерегалась інфільтрація тільки підслизового або м'язоевого шару прямої кишки, а регіонарні або віддалені метастази у цих хворих були відсутні.
Вибір методу лікування хворих на РПК залежав від стадії РПК, локалізації пухлини, форми її росту і гістологічної будови, віку і статі хворих.
Нами проведена черевно-анальна резекція прямої кишки (ЧАРПК) з низведенням товстокишечного трансплантата у 66 (41,8%). Трансанальне видалення пухлин (ТВП ПК) - 92 (58,22%),
ТВП пухлин проводили методом електокоагуляції за допомогою електроножа (ЭН-57 №129, ТУ 64-1-2821-75), під контролем ректоскопа зволоконним світловодом (Ре - ВС-3-1, модель 633) із захопленням усіх шарів кишки, з наступним ушиванням дефекту стінки кишки вузловими швами. Операція проводилась під тотальним внутришньовенним знеболюванням. Хворим після ТВП проводили променеву і цитостатичну терапію.
Після хірургічного лікування (ТВП) хворі отримували дистанційну променеву терапію за стандартною методикою. Променева терапія проводилась один раз на день методом ротації на вітчизняній ?-терапевтичній установці "РОКУС" з разовою дозою 2,0 Гр до сумарної дози 40 Гр. До зони опромінення включали місце видалення пухлини, пахвові та параректальні лімфатичні вузли.
Одночасно з початком променевої терапії паратуморально (до ложа видаленої пухлини) вводили 5-фторурацил у разовій дозі 1,0 гр через день до сумарної дози 5,0-7,0 та метронідазол 100 мл через день №5. Введення хіміопрепарату паратуморально переносилося краще, ніж внутришньовенне і доза введення була вдвічі більшою. Контроль за лікуванням здійснювали через 10 днів після початку дистанційної променевоі терапії з проведенням ректоскопії, пальцевого дослідження прямої кишки, внутрішньопорожнинного ультразвукового обстеження, визначення рівня онкомаркерів, імунологічних і біохімічних показників. Через два тижні після закінчення дістанційної променевоі терапії проводили другий етап променевої терапії - внутрішньопорожнинну ?-терапію на апараті "АГАТ-3В" з джерелом випромінювання Со60 (А=1,33 1010 БК). Разова доза складала 5 Гр двічі на тиждень до сумарної дози 20 Гр.
При рецидивах пухлин виконували ЧАР прямої кишки. им динамічним наглядом за хворим.
Після операціі призначався циклоферон по 2 мл ( 12,5% розчину) 1 раз на добу за загальноприйнятою схемою, ербісол - по 2-4 мл внутрішньом'язево протягом 10-14 діб, глутаргін - по 15-20 мл 4% розчину внутрішньовенно двічі на добу протягом 5-7 діб, а потім по 2 таблетки тричі на день протягом 7-10 днів. Сучасні кремнеземні ентеросорбенти (полісорб, ентерос гель, сілард П) призначали хворим у вигляді 2% водної суспензії per os по 150-200 мл тричі на добу в інтервалах між вживанням їжі протягом 10-15 діб поспіль.
2.2. Методи дослідження.
Для вирішення поставлених задач, поряд із загальноклінічними та лабораторними методами дослідження, використовували ректо- і колоноскопію, а також спеціальні біохімічні та імунологічні методи, які характеризували імунний статус та синдром ендогенної "метаболічної" інтоксикації у хворих на ранній РПК. З метою виявлення збільшених лімфатичних вузлів використовували внутрішньопорожнинне ультразвукове дослідження на апараті ULTRASOUND SCANNER RADMIR.
Вибір адекватної тактики лікування хворого на РПК залежить від стадії пухлинного процесу та локалізац
- Киев+380960830922