РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗМІСТУ ТА МЕТОДІВ ФОРМУВАННЯ В РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ УЧНІВ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ НОРМ ПОВЕДІНКИ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ.................................................................................2.1Концептуальні положення і підходи до побудови експериментального дослідження.....................................................
612.2Аналіз та узагальнення результатів експериментально-дослідницької роботи..............................................................................
822.3Формування в учнів допоміжних шкіл морально-етичних норм поведінки (методичний аспект).............................................................
151ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ............................................171ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................176СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................180ДОДАТКИ...............................................................................................197
ВСТУП
Гуманістичні та демократичні тенденції розвитку українського суспільства, об'єктивне зростання ролі моральних засад зумовили істотні зміни освітньо-виховних пріоритетів і цінностей, принципів та напрямів духовного розвитку учнівської молоді. Розробка і впровадження особистісно орієнтованого підходу, виховання морально-етичних норм поведінки висувають принципово нові вимоги до побудови навчально-виховного процесу в школі. Зростання ролі моральних засад - істотна ознака духовного оздоровлення суспільства, яке потребує значного підвищення соціальної активності, відповідальності, самостійності й моральності учня. Важливі положення про людину як найвищу цінність суспільства зафіксовано в нормативно-правових документах (Конституція України, 1996; Національна доктрина розвитку освіти, 2002; у законах, що регламентують діяльність у сфері освіти ("Про освіту", 1996, "Про середню і загальну освіту", 1999). У концепціях "Спеціальна освіта осіб з особливостями психофізичного розвитку в найближчі роки та на перспективу" (1996), "Державний стандарт спеціальної освіти дітей з особливими потребами (2003) обґрунтовано необхідність перегляду існуючого підходу до спеціальної освіти, її структури, мети, завдань і змісту підготовки учнів до майбутнього життя, а також механізми відродження духовності, національної самосвідомості, моральності й засоби формування у школярів здатності приймати адекватні моральні рішення та діяти відповідно до норм морально-етичної поведінки.
Пошуки методологічної та теоретичної бази досліджуваної проблеми показали, що процес формування морально-етичних норм поведінки був предметом розгляду філософів-етиків, психологів і педагогів минулого, а саме: Протагора, Сократа, Арістотеля, Платона, І.Канта, Г.Сковороди, М.Бердяєва, К.Ушинського та ін.
Фундаментальні ідеї морального розвитку особистості розробляли Л.Виготський, Л.Кольберг, І.Кон, Я.Корчак, А.Макаренко, Ж.Піаже, Г.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, В.Сухомлинський та ін.
Теоретичні й прикладні проблеми морального розвитку дитини в загальній психології та педагогіці розкриваються в працях Л.Артемової, І.Беха, Л.Божович, А.Дем'янчука, М.Дригус, О.Киричука, В,Киричок, Б.Кобзаря, Ю.Ковальчука, О.Кононко, В.Кузя, Л.Масол, Н.Монахова, В.Плахтій, З.Плохій, Г.Пустовіта, А.Сиротенка, М.Сметанського, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка та ін.
Підготовка дітей з особливостями психічного розвитку до самостійного життя є однією із пріоритетних функцій допоміжної школи. Виконуючи цю функцію, вона вносить істотний вклад у розв'язання основної мети спеціального навчання - інтеграції розумово відсталих дітей у суспільство. Це потребує розробки нових підходів до змісту й організації навчально-виховної роботи, зокрема нових технологій, що сприяють формуванню в учнів спеціальної загальноосвітньої школи здатності до самостійного життя і праці.
Сьогодні на систему навчання та виховання дітей з особливими потребами покладаються нові завдання - оновлення соціальних пріоритетів особистості, формування нових життєвих компетенцій, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки, підготовленості до життя та діяльності в соціумі. Все це, безперечно, ставить вищі вимоги до інтелектуального рівня особистості, потребує її вдосконалення через освіченість, різнобічність, комунікабельність.
Виховання в учнів допоміжних шкіл моральної поведінки є найскладнішим і, водночас, відповідальним завданням. Складність цієї проблеми полягає в тому, що, крім недорозвитку складних форм пізнавальної діяльності (сприймання, запам'ятовування, відтворення, узагальнення, усвідомлення), їм притаманні порушення особистісних якостей та емоційно-вольової сфери (інтереси, потреби, мотиви, емоції, воля, характер, почуття, переживання тощо). Своєрідно в учнів цієї категорії формуються стійкі психічні процеси, що визначають їхні дії, вчинки, поведінку в цілому. Як зазначаючь І.Єременко, А.Капустін, Н.Тарасенко, М.Хорунжа, навіть для учнів старших класів характерні низький рівень розуміння моральних норм, труднощі в правильному оцінюванні моральних якостей особистості.
Крім досліджень, присвячених різним аспектам вивчення особистості дітей з інтелектуальними недоліками, І.Єременко, В.Синьов, В.Бондар, В.Тарасун, Л.Фомічова, М.Шеремет, О.Хохліна, Г.Мерсіянова, А.Бєлкін, А.Капустіна, Н.Буфетов, О.Вержиховська, Л.Дробот та ін. наголошують, що порушення розвитку пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери ускладнює формування в розумово відсталих дітей змісту морально-етичних цінностей, проте не змінює загальної соціальної спрямованості виховного процесу в допоміжній школі. Виховання аномальної дитини ґрунтується на тому, що водночас з дефектом виникають і компенсаторні можливості для подолання його наслідків. Ці можливості мають використовуватися як рушійна сила. Завдання педагога полягає в тому, щоб спрямувати зусилля на компенсацію порушення, не допускаючи при цьому скидки на ваду, н