розділ 2.1. Поняття та загальна класифікація цивільно-правових договорів, спрямованих на реалізацію майнових прав на музичний твір
Значення договору в процесі регулювання цивільних відносин постійно зростає [168, с. 27; 16, с. 59, 60; 99. с. 297]. В літературі відзначалося, що "договір у будь-якому суспільстві є не просто найбільш ефективним засобом такого регулювання, а й найбільш поширеним засобом. В умовах ринкової економіки він є єдиним правовим інструментом упорядкування майнових відносин" [132, с. 364]. Крім того, договір є ключовим елементом механізму правового регулювання суспільних відносин [157, с.105; 158, с. 47-53]. На цій підставі можна вважати, що в цивільному праві договірна саморегуляція може домінувати над іншими способами упорядкування суспільних відносин [7, с. 13]. Як зазначалося в літературі, свобода договору є одним із найголовніших принципів приватного права, який в цілому властивий економічним ринковим системам [156, с. 133; 16, с. 49; 177, с. 43].
Договір - це також основна форма реалізації прав в сфері інтелектуальної власності [36, с.25 ].
Важливість розвитку договірних відносин щодо створення та використання творів науки, літератури, мистецтва не викликає сумніву. Для реального переходу України до європейської спільноти необхідно створити всі умови для цивілізованого, професійного спілкування між учасниками відносин в сфері інтелектуальної власності. Договірна форма використання творів найбільшою мірою забезпечує реалізацію та охорону як особистих, так і майнових прав авторів. Відповідає вона й інтересам користувачів, оскільки вони набувають певні права на використання творів, яких не мають інші особи, а це, в свою чергу, приносить прибуток. В договірному використанні творів зацікавлено й суспільство в цілому, оскільки такий порядок стимулює творчу активність його членів та сприяє помноженню духовного багатства суспільства [154, с. 259].
Одним із проявів договірного опосередкування відносин інтелектуальної власності є договірні відносини, що виникають у сфері музичної творчості. Суб'єкти авторських прав можуть реалізовувати належні їм майнові права на музичний твір за допомогою різноманітних цивільно-правових договорів. У зв'язку з тим, що музична індустрія набуває швидкого розвитку, відбувається процес ускладнення та урізноманітнення форм договірного регулювання відносин щодо створення та використання музичних творів. Сьогодні навіть важко однозначно визначити коло договорів, які опосередковують відносини у сфері музичної творчості людини. Це не лише договори, які традиційно належать до сфери інтелектуальної власності, а й договори, які за своєю природою належать до інших типів цивільно-правових договорів.
Для вирішення такого складного з теоретичної точки зору питання необхідно одразу відзначити, що аналізу будуть піддаватися договори, предметом яких є майнові права на музичний твір або музичний твір як об'єкт авторського права.
Усі договори, за допомогою яких реалізуються майнові права на музичний твір, за своєю природою є цивільно-правовими договорами [178, с. 342]. Як зазначалося в літературі, договірне право значною мірою зберегло свою якісну цінність, уникнувши суттєвих відмінностей між різними категоріями договорів [105, с.312 ]. До авторських договорів застосовуються загальні норми договірного права. Вказані норми С.М. Бервено запропонував називати генеральним інститутом договірного права [11, с. 4,5].
У зв'язку з цим вони мають усі сутнісні ознаки, які притаманні цивільно-правовим договорам в цілому. Це означає, що як авторський, так і будь-який іншій договір в цій сфері - це домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на досягнення певного правового результату - встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків стосовно певного предмета - передання майнових прав на музичний твір або надання дозволу на його використання.
В цьому розумінні кожен договір, за допомогою якого здійснюється реалізація майнових прав на музичний твір, має такі ознаки:
* це єдине волевиявлення, яке відображує спільну волю учасників договору;
* воля сторін має бути сформована та закріплена в договорі вільно, без будь-якого зовнішнього впливу;
* воля сторін спрямована на досягнення певного правового результату, а саме - реалізацію майнових прав на музичний твір [38, с. 428].
З урахуванням того, що усі договори щодо реалізації майнових прав на музичний твір належать до цивільно-правових договорів, можна вважати, що на них розповсюджуються закріплені в ЦК України загальні положення про договір:
* свобода договору;
* співвідношення закону та договору;
* ціна договору;
* форма договору.
Хоча договори, за допомогою яких здійснюється реалізація майнових прав на музичний твір, є цивільно-правовими договорами і мають багато спільних рис, вони не належать до однієї групи цивільно-правових договорів. Кожен з них має певні риси, які розрізняють ці договори і слугують підставою для проведення їх внутрішньої класифікації.
В літературі договори щодо об'єктів виключних прав поділяються на дві самостійні групи.
З точки зору своєї мети, договори щодо розпорядження правами інтелектуальної власності, в російській юридичній літературі поділяються на такі, що:
* повністю присвячені розпорядженню ними (авторські договори та договори про передання суміжних прав), а також - з певними застереженнями - договір комерційної концесії (договір франчайзингу), договір довірчого управління виключними правами, а також договір щодо управління правами на колективній основі;
* частково присвячені питанням розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (на продаж або оренду підприємства; шлюбний договір; договір оренди виключних прав; договори про відчуження виключних прав або продаж з публічних торгів як предмета застави; договори про відчуження виключних прав при продажу підприємства-боржника [40, с. 13].
О.П. Сергєєв [154, с. 264] та слідом за ним О.М. Мельник [132, с. 377] поділяють усі догов