РОЗДІЛ 2
ПРЕДМЕТ ПОСЯГАННЯ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА
2.1. Проблеми визначення предмета посягання фальшивомонетництва.
Система особливостей предмета посягання у конкретному місці і часі дозволяє з
високою ймовірністю змоделювати процес вчинення злочину [101, с.153] і тому має
важливе значення для встановлення злочинця і вирішення інших завдань по
кримінальній справі. Через нього в акті взаємовідображення, і відповідно у
криміналістичній характеристиці, опосередковано репрезентується й інформація
про об’єкт злочину [24, с.35; 176, с.61]. Однак, незважаючи на зазначену роль
відомостей про предмет посягання для розкриття злочинів, саме його поняття і
ознаки, які потрібно описувати в межах криміналістичної характеристики, чи не
найменш розроблені порівняно з іншими її елементами. Але ці питання є
керівництвом для розпізнавання конкретних речей як предметів посягання окремих
видів злочинів та опису їх ознак, а, отже, вони універсально важливі для
формування криміналістичних характеристик злочинів.
Найперше, що впадає в вічі – це термінологія, зокрема для позначення предмета
посягання у криміналістичній літературі зустрічаються такі термінологічні
звороти: об’єкт і предмет злочинного посягання [98, с.153; 221, с.420],
безпосередній предмет злочинного посягання [151, с.442], безпосередній предмет
посягання [36, с.314], предмет безпосереднього злочинного посягання [167,
с.253], предмет безпосереднього посягання [224, с.268], предмет злочинного
посягання [30, с.15; 64, с. 300], предмет посягання [141, с.55; 159, с.371;
219, с.18; 232, с.37]. При цьому науковці не мотивують використання ними того
чи іншого терміну.
У філософському розумінні, термін – це слово або словосполучення, яке означає
чітко окреслене спеціальне поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва,
суспільного життя тощо [57, с.1444], його введення зумовлене необхідністю
точного і однозначного позначення даних цієї науки [212, с.82; 260, с.481].
Співвідношення поняття і терміну виражається через філософські категорії зміст
і форма, сутність і явище, де поняття є змістом, сутністю, а термін – формою,
явищем. Поняття є рухливим, динамічним, перебуває у стані розвитку, прогресуючи
у бік адекватного відображення дійсності, а термін – це статична характеристика
явища, предмета, що ним позначені [262, с.595].
Логічний обсяг і зміст вищенаведених термінів далеко не тотожний, однак
дискусія щодо їх розмежування була б штучною, оскільки аналіз контексту, у
якому вживаються ці терміни, показує, що під ними науковці мають на увазі одне
і теж явище злочинної дійсності – речі матеріального світу, з приводу яких
вчинюється посягання. На етапі становлення концепції криміналістичної
характеристики злочинів таке різноманіття термінів звичайно не викликало б
критики, але по мірі її зміцнення, оперування всіма термінами як синонімами,
по-перше, вже не солідно для мови криміналістичної науки, по-друге, викликає
термінологічну, а відтак і понятійну плутанину, що змушує дослідників
кримінальної практики переключатися з аналізу змісту явища на його етимологічну
оболонку, і не дає чіткої установки, які саме відомості про предмет посягання
треба збирати й обробляти. Звідси постає ряд термінологічних і сутнісних
запитань, які мають не тільки академічний інтерес, але й практичне значення,
яке полягає в адекватному розпізнаванні конкретних речей як предметів посягання
певних видів злочинів і, як наслідок, - у викладенні належних відомостей у їх
криміналістичний характеристиці.
З точки зору правил відображення понять у термінах, зокрема вимоги єдності
термінології – коли кожному поняттю відповідає один термін і навпаки, різні
поняття позначаються різними термінами [252, с.50], - найбільш адекватним, на
нашу думку, видається термін «предмет посягання» [115, с.149].
1. Чому криміналісти послуговуються терміном предмет посягання, а не предмет
злочину? Очевидно тому, що криміналістику цікавить злочинне діяння як реальна
подія в динаміці, а не його теоретико-законодавча конструкція. І враховуючи
етимологічне значення слова посягання – дія за значенням посягати [57, с.1186;
231, с.393] та намагаючись відобразити криміналістичний аспект дослідження
злочину, криміналісти ввели у термінологічний апарат криміналістичної
характеристики злочинів власний термін „предмет посягання”.
2. Словосполучення „предмет злочинного посягання” – видається невиправданим
поєднанням слів. Криміналістика (criminalis) в найширшому і традиційному
розумінні є наукою про злочин як динамічний процес [160, с.14; 218, с.12] і не
охоплює об’єктом свого вивчення інші правопорушення [* Останніми роками
обґрунтовується думка, що криміналістика є міжгалузевою юридичною прикладною
наукою про закономірності виникнення доказової інформації про злочин або про
будь-яке явище у суспільстві, яке вимагає правового врегулювання шляхом
доказування [76, с.13]]. Відтак, якщо посягання – це злочин у динаміці, то
«злочинне», як означення посягання, не несе спеціального смислового
навантаження, є тавтологічним і тому зайвим.
3. Уявляється, що введення означення безпосередній стосовно предмета посягання,
мало за мету вказати, що з криміналістичної точки зору інтерес становлять
буквальні, очевидні, неприховані, конкретні предмети матеріального світу, у
зв’язку з якими здійснюється злочинна діяльність, а не соціальні цінності та
відносини, що цими предметами виражаються (не об’єкт злочину). Власне на
стирання певними авторами різниці між об’єктом і предметом посягання звернув
увагу В.П.Бахін, зазначаючи, що «це не рівнозначні поняття і для
криміналістичної характеристики мають різне значення. Об’є
- Киев+380960830922