РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ Організаційно-педагогічнИХ умов ТВОРЧОГО розвитку дитини у
навчально-виховному комплексі: дошкільний навчальний заклад – початкова школа
У розділі подано розроблену та обґрунтовану модель творчого розвитку
особистості дитини в умовах навчально-виховного комплексу; проаналізовано
можливості творчого розвитку особистості дитини засобами мистецтва; розкрито
проблеми забезпечення наступності та єдності навчальної і позанавчальної роботи
у творчому розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
2.1. Модель творчого розвитку дитини та програма її реалізації в умовах
навчально-виховного комплексу
Сьогодні відбувається перехід від репродуктивної моделі освіти, до
продуктивної, гуманістичної і культуроорієнтованої моделі школи. Відмінність
нової парадигми освіти полягає в усвідомленні того, що освіта ХХІ століття – це
освіта для людини і заради її добробуту. Її стрижень – розвиваюча,
культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до
самоосвіти і саморозвитку, навчання упродовж життя, і яка вміє адаптуватися до
сучасного швидкозмінного світу, ринку праці, критично мислити, використовувати
різні інформаційні джерела, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї
країни. Завдання школи – виховати людину відповідно до нових
соціально-економічних реалій, здатну до реалізації і самореалізації у житті і
професійній праці, до культурного творення, продуктивного діалогу з природою та
соціумом. Парадигма особистісно-орієнтованої освіти центрована на розвиток
особистості, і використання її неповторності й індивідуальності. Зміна
парадигми освіти і відповідно цілей навчально-виховного процесу вимагають змін
як у змісті, так і в самому процесі і організації навчання.
Орієнтація освітнього процесу на особистість учня, що передбачає створення умов
для реалізації кожним школярем власної траекторії індивідуального розвитку
відповідно до потреб, запитів, задатків і здібностей, породжує необхідність
подолання суттєвої суперечності у навчанні: між вимогами до загальноосвітньої
підготовки підростаючого покоління та освітніми потребами кожної дитини. Тому
для визначення змісту освіти необхідно об’єднати суб’єктивні інтереси
особистості та інтереси суспільства. При цьому найкращим варіантом такої
єдності є взаємодія і гармонія, тобто інтереси особистості повинні значною
мірою співпадати з інтересами суспільства, що виявляється у двох аспектах: 1)
зміст освіти повинен бути таким, щоб його наповнення і реалізація не тільки
сприяли, а й забезпечували формування всебічно розвиненої особистості кожного
школяра; 2) підготовка людини до життя включає освоєння і розвиток того
досвіду, культури, яке людство нагромадило за період свого існування. Тільки за
цієї умови суспільство буде спроможним розвиватися, адже людина як учасник
суспільного розвитку повинна використовувати досвід розвитку минулих поколінь.
Необхідність забезпечення гармонізації особистісних і загально-державних
(суспільних) інтересів вимагає, щоб у змісті освіти були передбачені дві
основні складові – інваріантна, яка реалізує загальнодержавні, єдині для всіх
вимоги до загальноосвітньої підготовки школярів, та варіативна, яка спрямована
на забезпечення індивідуальних запитів особистості щодо змісту навчання.
Варіативна складова змісту освіти повинна відображати етнічні, історичні,
економічні, природничі, соціокультурні особливості регіону, життєдіяльності
людини, які є суттєвими елементами формування її світогляду, патріотичних
почуттів і необхідні для повноцінної соціалізації підростаючої особистості.
Зміст особистісно орієнтованої освіти спрямований на становлення і розвиток
особистості кожної дитини, допоможе їй знайти себе, вибрати і побудувати
власний світ цінностей в контексті загальнолюдських, увійти у світ знань,
оволодіти творчими способами розвитку наукових і життєвих проблем, відкрити
рефлексивний світ власного “Я” і навчитись керувати ним. Відповідно зміст
особистісно орієнтованої освіти включає такі компоненти: аксеологічний,
когнітивний і діяльнісно-творчий [31, с.108].
Аксеологічний компонент, спрямований на формування в учнів власного світу
цінностей, ідеалів, надання учням допомоги у виборі особистісно значущої
системи життєвих ціннісних орієнтацій.
Когнітивний компонент спрямований на забезпечення в учнів належного рівня
наукових знань про розвиток, суспільства, культури, економіки, він включає
вивчення іноземних мов, історії, екології.
Діяльнісно-творчий компонент сприяє формуванню і розвитку в учнів різноманітних
творчих способів діяльності, творчих можливостей, необхідних для самореалізації
в подальшій професійній праці, науковій, художній та інших видах діяльності.
Все вищевикладене дає можливість виділити тенденції оновлення змісту освіти:
фундаменталізація освіти, універсалізація отриманих знань, вивчення законів,
принципів, понять, основних проблем і загальновизнаних культурно-історичних
досягнень людства;
особистісна орієнтація змісту освіти, яка передбачає розвиток творчих
можливостей учнів, індивідуалізацію освіти з урахуванням інтересів і нахилів;
культуровідповідність, гуманітаризація, відображення в змісті освіти на кожному
етапі навчання всіх аспектів людської культури, що забезпечує фізичну,
інтелектуальну, духовно-моральну, естетичну, комунікативну і технологічну
освіту учнів;
диференціація змісту освіти як умов до вибору учнями рівня і спрямованості
вивчення освітніх систем.
Відповідно до цих тенденцій діяльність педагогічного колективу у напрямі
творчого розвитку особистості дитини має бути спрямована на: забезп
- Киев+380960830922