РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір словника синонімів
Г.Бусман визначає синонімічний словник як ”Одномовний словник, у якому
пояснення лексеми подається за допомогою семантичних парафраз (Schimmel>weisses
Pferd<). І, зокрема, збірка усіх синонімічних виразів однієї мови, в основі
якої лежить широке визначення синонімії” [165, c. 764]. Але за цим визначенням
синонімічні словники Дуден та Булітта не можна буде віднести до синонімічних
словників, оскільки вони не мають семантичних парафраз. Тому визначення
синонімічного словника в лінгвістичному словнику Т.Левандовського більше
підходить для нашої роботи: “Це словник, статті якого складені на основі
подібності значення чи смислоспорідненості... За побудовою словникової статті
розрізняють дистинктивні або семантично порівнюючі та кумулятивні словники
синонімів.” [180, c. 1125].
М.Ган виділяє два типи словників синонімів: дистинктивні та кумулятивні [174,
c. 21-22]. У дистинктивних чи порівняльних синонімічних словниках синоніми
одного ряду порівнюються між собою семантично, їх значеннєві відмінності
виражаються вербально. В основному, у словниках цього типу подається слово з
найзагальнішим значенням синонімічного ряду (у класичній термінології – “genus
proximum”), яке і є необхідною передумовою того, що лексеми знаходяться у
парадигматичних відношеннях. Також подаються розрізнювальні значеннєві ознаки
(“differentiae specificae”) – стилістичні, регіональні та часові вказівки
доповнюють словникову статтю.
За цією експлікативною частиною словникової статті досить часто йде
демонстративна, у якій показано вживання слова в контексті. Експлікативна та
демонстративна частини статті займають багато місця, а кількість синонімів
певного синонімічного ряду обмежена, оскільки в основі лежить чітке визначення
поняття синоніма.
Кумулятивні словники подають перелік синонімів без пояснення значення та
прикладів вживання. Стилістичні та географічні помітки також відсутні. Словник
такого типу має на меті запропонувати якомога більшу кількість синонімів, із
якої користувач повинен вибрати потрібне. Щоправда, передумовою оптимального
використування словника є компетентний користувач. Виділяє автор і перехідні
форми словників – як-от: частково дистинктивні, у яких відсутні чи майже
відсутні пояснення значення слова, але є помітки щодо його вживання.
При виборі синонімічних словників для нашого дослідження ми керувались тими
міркуваннями, що дистинктивні синонімічні словники, укладені у 18-19 столітті,
не відображають сучасний стан німецької мови (комп’ютерна техніка, комунікації,
розмовна мова і т.п.) (див. [192]). Отже, у роботі застосовано частково
дистинктивні словники. Оскільки наша робота базується на статистичних методах
дослідження, для об’єктивізації результатів ми використали і один кумулятивний
словник.
2.1.1. Побудова словникової статті. Дане дослідження базується на фактичному
матеріалі, узятому із трьох синонімічних словників. Кожен із цих словників є
специфічним системним відображенням денотативної мовної дійсності, незважаючи
на певну суб’єктивність укладача. Щоправда, відбір слів і синонімів до них, їх
характеристик робиться не випадковим чином, а на основі певних принципів, які
задаються, “нав’язуються” об’єктам, що призводить до системної закономірної
співвіднесеності запасу синонімічного словника із загальним складом лексичної
системи мови. Подібні принципи зумовлюються об’єктивним устроєм мовної
дійсності, і лексикографи ці принципи не вигадують, а лише певною мірою беруть
до відома, відображають їх. Таким чином, можна говорити про те, що словник – не
хаотичне нагромадження фактів, а відображення реально існуючих у мові шарів і
сфер словникового запасу мови, певних характерних особливостей системного
устрою [128, с. 66]. Хоча серед мовознавців, як уже зазначалось, немає єдності
щодо визначення поняття “синонімія”, укладачі цих трьох словників одноголосно
визначають синоніми як sinn- (und sach-)verwandte Wцrter, що наштовхує на думку
про певну єдність критерію підбору синонімів.
Словник Булітта [202] визначає два типи синонімів: одинакові за смислом
(gleich: s. deckend, deckungsgleich, ein, ein und dasselbe, identisch, vцllig
gleich) та подібні за смислом (слова, які є умовно взаємозамінними: gleich:
gleichartig, gleichbedeutend, homogen, konvergierend, ьbereinstimmend,
ununterscheidbar, unterschiedslos). Критеріями синонімії тоді виступають:
подібне вживання, одинакова синтаксична функція та можливість "умовної"
взаємозаміни. Тому тут зустрічаються лексеми, які знаходяться у відношеннях
гіпер- та гіпонімії, при якій не виконується критерій умовної взаємозаміни
(Lokomotive: Dampflokomotive, Diesellok, Triebwagen etc.).
Словник синонімів Гернера-Кемпке [206] є, на нашу думку, найзручнішими у
користуванні. Методично словник є раціональним поєднанням переліку синонімів та
класифікації ознак, що дозволяє на незначній площі розмістити багато
інформації. Короткі вказівки щодо значення знаходимо у багатозначних словах,
які виконують функцію скеровуючих, розрізнювальних ознак: Falte (складка), die
1. < durch Drьcken scharf umgebogene Stelle in Stoff od. Papier (перегнуте
натисканням місце у матеріалі чи папері)>… 2. < vertiefte Stelle in der Haut
(заглибина у шкірі)>… Класифікація ознак, без сумніву, – найважливіша
інформація словника, включає належність до певного стилю мови gehoben (високий
стиль), umgangssprachlich (розмовний), salopp (недбалий), dichterisch
(поетичний) та derb (грубий); емоційну забарвленість scherzhaft (жартома),
abwertend (зневажливо) і т.д. та регіональні, часові та фахові ознаки: Kдlt
- Киев+380960830922